Як працівники центрів зайнятості допомагають людям, котрі з різних причин втратили роботу, та молодим спеціалістам, які тільки-но закінчили виші, знайти робоче місце? Саме це питання поставила собі міністр соціальної політики Наталія Королевська і відвідала два ЦЗ — у Печерському і Солом’янському районах столиці. Відповідь на запитання виявилася не надто оптимістичною.
— Я дійшла висновку, що система, за якою працюють центри зайнятості, на жаль, не вирішує ні проблеми безробітних, ні української економіки в цілому. А тому слід кардинально змінювати критерії системи оцінки роботи цих установ. Нині мені звітують про те, скільки маємо безробітних в Україні. А я вважаю, що мали б доповідати про те, скільки знайшли робочих місць для людей, які нині неконкурентні на ринку праці. Й оцінювати якість роботи кожного ЦЗ слід саме за цим критерієм, — зазначила міністр. 

Переглянувши вакансії на вітчизняних веб-сайтах пошуку роботи, помічаємо цікаву тенденцію. Спеціалісти всім потрібні молоді, віком від 21 року, а ось обов’язковий досвід роботи — від двох до п’яти років. Тут зіштовхуємося з першою проблемою. Якщо по закінченні університету в мене має бути принаймні два роки досвіду, то першу роботу варто шукати вже на другому–третьому курсах.

Під лежачий камінь вода не тече, кажуть у народі. І справді, якщо хочете щось змінити в житті й знайти кращу роботу, не чекайте манни небесної, а дійте. Новий закон, який набрав чинності 1 січня 2013 року, передбачає чимало новацій. З ними «Урядовий кур’єр» продовжує знайомити наших читачів за сприяння спеціалістів Державної служби зайнятості.  
Держава підтримує молодих працівників, які вирішили трудитися в сільській місцевості. Отож тим з них, хто уклав трудовий договір на строк не менш як на три роки з підприємствами, установами та організаціями, розташованими в селах і селищах, надають житло на строк їхньої роботи та одноразову адресну допомогу в десятиразовому розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Народна мудрість стверджує: «Хочеш нагодувати голодного — дай йому не рибу, а вудку». Одним із значень такої «вудки» можна вважати і хорошу роботу, яка б годувала людину. Але насправді і «вудки» бувають різними, і «місця кльову»…  
ригадую, торік восени, прийшовши на Київський міський ярмарок вакансій, була здивована тим, як багато охочих знайти роботу «тусувалося» біля стендів різноманітних великих і малих фірм, підприємств, організацій.

З  1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення». Відтепер нові правила гри на ринку праці відчує більшість українців, які працюють. Пропонуємо рейтинг його важливих нововведень, чинних з 1 січня 2013 року.
Компаніям, які допомагають українцям працевлаштуватися (кадрові агентства, рекрутингові компанії тощо), заборонено брати плату за свої послуги з пересічних громадян. Тепер їхню роботу з підбору персоналу  оплачуватимуть виключно компанії-роботодавці. Ті компанії, які надавали не професійні послуги і заробляли тільки на гонорарах від громадян, вочевидь, будуть змушені або переглянути принципи своєї роботи, або вийти з ринку цих послуг.  

З  1 січня 2013 року набирає чинності Закон України «Про зайнятість населення». Очікується, що він стимулюватиме людей до роботи, а  роботодавців — до створення нових робочих місць. «Урядовий кур’єр» з допомогою спеціалістів Державного центру зайнятості Мінсоцполітики спробував з’ясувати, що готує нове законодавство  для тих, хто з різних причин залишився без роботи, але має намір працювати.  
Студенти останніх курсів професійно-технічних та вищих навчальних закладів матимуть право на стажування в роботодавців строком до шести місяців.

Міжнародна організація праці у своєму звіті спрогнозувала, що 2013 року у світі стане на 7 мільйонів безробітних більше. Загальна ж кількість тих, хто не має куди докласти працю рук і голів своїх, сягне 207 мільйонів осіб. Кричуща цифра! Саме тому на останньому саміті МОП дев’ять країн (Росія, Аргентина, Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Німеччина, Південна Корея і США) погодилися вжити додаткових оперативних заходів  щодо сприяння зайнятості населення.  
А в яких секторах економіки України проблема скорочення кадрів нині найгостріша?

Розмова з майстром кулінарної справи Ігорем Брагіним зав’язалася в одній зі столичних кав’ярень біля стійки з кондитерськими виробами. «Гарні витвори в нас вміють робити кухарі», — вказав головою на солодку спокусу фахівець. Того ранку президент Асоціації шеф-кухарів зробив виняток для «УК», покуштувавши за розмовою кави (бо віддає перевагу зеленому чаю). І це поклало добрий початок спілкуванню не про його вміння готувати італійське спецатіно зі свинини на різото з басмати з крутоном із чіабати, а про філософію харчування в Україні. 

То тільки Москва, кажуть, не гумова, і москвичі не надто люблять «понаїхавших». Київ же в цьому плані толерантний. Як кажуть, аби людина була хороша. А якщо й трапляються випадки «місцевої дискримінації», то приїжджі «дадуть здачі». Як у тому анекдоті — в переповненому вагоні метро чути вигук: «От, понаїхали ці донецькі, нам, корінним киянам, уже й подітись ніде!» З іншого кінця вагона відповідають: «А ви, корінні кияни, їдьте назад у свій Дніпропетровськ!» 

Юність — це пора, коли хочеться всього й одразу. Ну який хлопець чи дівчина не мріє стильно одягатися, мати комп’ютер та «наворочений» мобільний телефон! А ще — кошти на розваги і комфортний відпочинок. Проте гроші на свої забаганки у батьків беруть далеко не всі. По-перше, молоді люди хочуть бути незалежними, а тому йти до тата й мами з простягнутою рукою якось не по-дорослому. А по-друге, у батьків часто їх просто немає.

Чимало юнаків та юнок по закінченні школи стають студентами. Стипендії ж найчастіше вистачає хіба що на харчування і проїзд у міському транспорті. Тоді й приходить розуміння, що не зайвим було б знайти роботу.