ЗАЙНЯТІСТЬ

Україна й надалі залишається одним з основних постачальників 
«живого товару» для європейських країн

Кримський моряк, не знайшовши роботи на Батьківщині, вирішив пошукати щастя на російських суднах. Через офіційну одеську фірму підписав угоду, де були прописані всі умови співпраці з роботодавцем. Зібрав необхідні речі, попрощався з родиною і з легкою душею вирушив до сусідньої держави. Разом з новоспеченими працівниками його розмістили на кораблі, що більше нагадував іржаве корито. Перші три доби на судні ніхто не спав, бо ловили крабів, аби наповнити трюми. Потім їм дозволяли спати 4 години на добу по черзі, скрутившись клубочком на лаві. Годували весь час гнилою капустою. Протестувати не було сенсу, бо могли відібрати навіть таку їжу, та й судно було далеко від берега. Хто почує, про що ти там волаєш? Надія у людей з’явилася, коли до корабля підійшов катер прикордонників. Але ті, не звернувши увагу на знесилених людей та їхнє прохання, піднялися до капітана, який їх «підгодовував» грошенятами. Отримавши своє, поїхали геть.

У нас теж використовують працю рабів

Час минає, все змінюється, але не з торгівлею людьми, оскільки такі історії — швидше правило, ніж виняток. Просто тепер у нас з’явились нові історії, які пригнічують не менше. На жаль, Україна, залишаючись експортером «живого товару», поступово перетворилась на країну, яка теж навчилася вправно використовувати працю рабів.

— Мене вразила торішня історія, яка відбулася в Ялті зі старим чоловіком з Узбекистану, — розповіла психолог центру «Співдружність» Антоніна Шлємакова. — Заїхав чолов’яга так далеко від батьківщини, аби заробити грошей для родини. У нього відібрали документи, з одягу залишили тільки шорти, футболку та в’єтнамки. Новоспечений господар змушував стару людину працювати по господарству і випікати лаваші на продаж. За свою працю він не отримував грошей і навіть нормальної їжі. Кілька разів зміг вийти за межі двору, просив допомоги, але його ніхто не розумів, бо говорив лише узбецькою. Згодом знайшлася чуйна людина, яка повідомила правоохоронцям, і його вилучили з цієї родини. Чоловік перебував у пригніченому стані, дивився на всіх з острахом та недовірою. Але найбільше він страждав фізично від нестерпного болю в ногах —  далося взнаки зимування в літньому одязі, — пригадує свою першу зустріч із постраждалим Антоніна Миколаївна.

«Перевіряйте законність діяльності посередників та працедавців! Уважно читайте трудову угоду та обов’язково залишайте детальну інформацію родичам і знайомим!» Раніше такі поради адресувалися виключно тим, хто виїжджав на роботу за кордон. Тепер від трудового та сексуального рабства ми можемо постраждати у власній державі, від співвітчизників.

Не все те золото, що блищить

Потрапляють люди в такі ситуації за різними, роками відпрацьованими,  схемами. Як розповіла керівниця правозахисного центру Людмила Черняк, дуже часто використовують для вербування механізм так званої «дружньої» поради: «Чого ти боїшся? Марія Іванівна їздила і за три роки заробила синові на освіту і квартиру». І більше нічого не потрібно, оскільки ми здатні на неймовірне безглуздя заради дітей. Не винятком, а навіть швидше правилом, є те, що збирають групи «живого товару» близькі знайомі й навіть родичі. Дуже хороший і фактично безпрограшний механізм — бо кому ми довіряємо найбільше?

— Буває, що жінок шантажують їхніми дітьми і пропонують відпустити дитину замість за 5-10 інших, яких залякана мати повинна привести продавцеві «живого товару». І жінка, втрачаючи глузд, починає збирати цей товар, — із сумом констатували представники правозахисного центру.

За оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ), з 1991 року від торгівлі людьми постраждали понад 120 тис. українців. А реабілітаційну допомогу від МОМ та громадських організацій за весь цей час змогли отримати лише приблизно 8 тис. осіб, серед яких і 176 кримчан. На думку Людмили Черняк, такі показники свідчать про те, що люди не знають, де можуть отримати допомогу. Багато хто сумнівається, чи варто взагалі комусь про це говорити, побоюючись за  наслідки.

Усе конфіденційно

Нині ця ситуація може змінитися на краще, принаймні в цьому впевнені в Міносвіти та правоохоронних органах Криму, а також у центрі «Співдружність». Адже наприкінці 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про протидію торгівлі людьми».

— Якщо раніше допомогу надавали виключно МОМ та громадські організації, тепер, відповідно до цього закону, це робитиме держава. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надаватимуть статус постраждалого і здійснюватимуть соціальний супровід. Уся зібрана інформація про людину та надану допомогу буде конфіденційною, — пояснила Людмила Черняк.

Нині освітянське відомство разом із кримським правозахисним центром реалізує власний проект, за яким відбувається ідентифікація постраждалого від торгівлі людьми та перенаправлення його для надання комплексної допомоги. Така співпраця державних і громадських установ уже дала свої результати. Якщо торік виявили й змогли надати допомогу лише 11 особам, постраждалим від торгівлі людьми, то за 2 місяці нинішнього року вже вдалося виявити 5 осіб.

Цьогоріч в автономії збираються провести 10 одноденних семінарів для понад 150 держслужбовців з протидії, виявлення та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми.

Краще сім разів відміряти

Нещодавно на сайті korrespondent.net з’явилась інформація, що Україна посіла 87 місце у світовому рейтингу з боротьби з торгівлею людьми серед 186 країн. Ці дані оприлюднили після наукового дослідження, яке  організувала і профінансувала Єврокомісія.

У матеріалі також повідомляється, що жінки й надалі залишаються найбільш бажаним товаром у секс-індустрії, а чоловіки найчастіше працюють у будівельній сфері, сільськогосподарському секторі або в судноплавстві за кордоном. Українських дітей змушують до проституції і жебрацтва.

Цю інформацію підтверджують дані МОМ і співробітники правозахисного центру «Співдружність».

— Жінки і діти, як завжди, залишаються більш бажаним товаром, але останнім часом дуже зріс попит на чоловіків за рахунок трудового рабства, — констатувала психолог центру.

У період з 2007 по 2011 рік від сексуального рабства з тих, що звернулись по допомогу до МОМ, постраждало 1870 жінок, від трудового  рабства — 1174 чоловіки. Більш того, якщо в 2004 році від торгівлі людьми постраждало 86% жінок, а чоловіків — 14%, то в 2011 році постраждалих жінок — 58%, а чоловіків — 42%.

Тому перед тим, як зробити вирішальний крок у пошуках кращої долі, не полінуйтеся набрати номер і зателефонуйте на національну «гарячу лінію» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів — 0-800-505-501, або з мобільних 527.

Не дайте себе одурити. Збережіть власне здоров’я, а можливо й життя.