Ресурсу для розвитку багато не буває

Село Заболоття притулилося в зоні спостереження Рівненської АЕС і, по суті, перетворилося на мікрорайон Вараша — її міста-супутника. Утім, приміром, до лікарні люди долали 25 кілометрів бездоріжжя, які розділяють їх із райцентром Володимирець. А інфраструктура станції тим часом розбудовувалася на землях Заболоттівської сільської ради, переданих їй ще 2003 року.

— До бюджету Вараша останніми роками надходили мільйонні податки з наших колишніх земель, ми ж ледве назбирували 300 тисяч на захищені статті: зарплату працівникам апарату сільради й комуналку, — розповідає вчорашній сільський голова, а нині — сільський староста Роман Хондока.

Він як ніхто знав ситуацію зсередини. І перспективи, як кажуть, його зовсім не радували. Тож і понад тисячі односельців пояснював: сам Бог нам велить об’єднатися з Варашем. А щойно набрав чинності закон про приєднання до міст обласного значення, тут успішно провели громадські слухання. Й скористалися його довгоочікуваною нормою: без виборів першими в області й чи не першими в Україні приєдналися до 40-тисячного Вараша. Тепер селяни (хоча ні, вже містяни) користуються послугами місцевої медико-санітарної частини, питання благоустрою теж вирішують без проблем: дороги, вуличне освітлення — це головний  біль міського комунального підприємства. При цьому ані в Заболоттівській школі, де навчається 168 дітей, ані в садочку, ані у ФАПі не скоротили жодного працівника. Навпаки: тепер тут буде амбулаторія, а дорогу до Вараша нарешті відремонтують. Якщо торік на ремонти в закладах освіти Заболоття з районного бюджету не отримали нічого, то нині передбачено півмільйона. А приєдналися ж до міста лише на початку листопада! Втім, тут не хочуть бути нахлібниками нехай і в багатого міста: Вараська ОТГ має так звану реверсну дотацію, тобто 50 відсотків перевиконання плану надходжень ПДФО спрямовує до держбюджету. Натомість у Заболотті активно працюють над проектами, які дають можливість залучити ще й грантові кошти. Ресурсу для розвитку забагато не буває.

— Це гарний приклад співпраці влади та громади на всіх рівнях: народний депутат від Рівненщини Олександр Дехтярчук — автор вистражданого закону № 6466, який вносить зміни до нашого базового «Про добровільне об’єднання територіальних громад» у частині добровільного приєднання прилеглих сіл до міст обласного значення без виборів. Це вже дало змогу зекономити мільйонні державні кошти. Адже «зеленим світлом» від законодавців в Україні вже скористалося два десятки міст, і процеси тривають, — каже виконавчий директор Рівненського обласного відділення Асоціації міст України Тетяна Грещук. — У нашому випадку допомогла й активна позиція та виваженість сільського голови Романа Хондогія. Консультанти проекту «Пульс» Асоціації міст України теж не стояли осторонь процесу: роз’яснювали, переконували. Ми дуже сподіваємося на таке саме об’єднання громад  навколо Дубна, Острога та Рівного.  На жаль, воно поки що не стається з різних причин — від історичних до психологічних.

2019-й  — останній рік добровільності

Скажімо, Рівненський міський голова Володимир Хомко вважає: якщо прилеглі села не об’єднаються з містом, нам цього не пробачать діти й онуки. Втім, обрисів великого Рівного, про яке говорять не перший рік, поки що не видно: чи то керівники на місцях бачать себе «удільними князьками», не орієнтуючись на перспективу, чи аргументів для селян недостатньо. Разом із тим, субвенції — освітня й медична — розраховані виключно на кількість міських жителів, а у рівненських школах навчається чимало сільських дітей, в медичних закладах лікується багато селян. І це, звісно, не лише рівненська проблема —  вже «прориває» то в одному куточку України, то в іншому.

Сьогодні, поки об’єднавчі процеси добровільні, питання ще не стало руба, але завтра це точно трапиться. Тому ініціатива Кабінету Міністрів, що 2019-й буде останнім роком добровільного об’єднання в межах згаданого вище закону, цілком на часі, визнають в офісі реформ на Рівненщині.

— Далі (і це теж уже не секрет) буде адміністративне об’єднання відповідно до перспективного плану, який затвердив уряд, — додає заступник голови Рівненської ОДА Олександр Корнійчук. — Важливий урок децентралізації полягає в тому, що на місцях бачимо занадто багато суб’єктивізму в цих процесах. Тому на розгляді в парламенті перебуває законопроект, відповідно до якого лише Кабінет Міністрів ухвалюватиме  рішення щодо спроможності об’єднаних громад. Причому за поданням облдержадміністрацій, без затвердження в обласних радах. Адже на місцеві вибори-2020 країна має вийти в новому адміністративно-територіальному форматі, і ми це чудово розуміємо.

Серйозним аргументом для тих, хто досі роздумує, є, наприклад, 120 мільйонів, які лише торік використали об’єднані громади Рівненщини на власний розвиток. Левова частка з них — так звані підйомні від держави. За ці кошти ремонтували дороги та школи, модернізували вуличне освітлення і навіть встановлювали вуличні тренажери, як, скажімо, в селах Привільненської ОТГ на Дубенщині. Хто і коли про таке мріяв?

Ось, приміром, поряд два села: одне увійшло до об’єднаної громади, друге живе за принципом «моя хата скраю». І сьогодні це вже два різних світи. Скажімо, в Рівненському районі поряд розміщені Клевань та Зоря. Клеванська об’єднана громада, що утворилася торік, увійшла в десятку найбагатших в Україні за доходами на одного жителя. А колись потужна Зорянська сільська рада (пригадуєте легендарного Володимира Плютинського, який очолював тут агрофірму «Зоря»?) тим часом втратила щонайменше 50 мільйонів гривень підйомних, бо й досі не створила ОТГ. То чому державі не втрутитися, щоб таки завершити одну з найуспішніших реформ? Врешті-решт, складно знайти країну, де процеси децентралізації завершилися б цілком добровільно.

Рятівний круг від уряду

— Утім, із завершенням добровільності уряд не залишить органи місцевого самоврядування сам-на-сам із проблемами, що виникатимуть, — роз’яснює фінансовий консультант проекту «Пульс» на Рівненщині Людмила Кушнер. — Буде знайдено механізми, як вирівняти ситуацію, як це зроблено в сусідній Польщі. До слова, в Польщі гміни постійно йдуть на укрупнення, об’єднуються задля вирішення спільних проблемних питань. Від цього громади стають потужнішими: до таких швидше приходять інвестори, які дивляться на ту чи ту територію комплексно, з розрахунком, що більше дає прибутку.

Які ж важелі для подальшого нарощування економічних м’язів наших громад маємо вже сьогодні?

По-перше, 2018-й бюджетний рік на Рівненщині успішно завершили всі ОТГ, райони та міста: середнє перевиконання власних бюджетів — 21 відсоток, а в окремих громадах — 40. Залишок коштів на рахунках на початок  2019-го і водночас ресурс для їхнього розвитку — 27 мільйонів.

По-друге, уряд постійно працює над новими можливостями для зростання місцевих бюджетів.

Цього року такими можливостями є фіксований земельний податок з лісового фонду (на Рівненщині, за попередніми підрахунками, це близько 5 мільйонів гривень); 20-відсоткове зростання акцизу на алкоголь та тютюн з 1 січня і ще на 9 відсотків — з 1 липня. Щоправда, тут усе залежить від прозорості роботи бізнесу та принциповості органів місцевого самоврядування, які мають цей податок адмініструвати.

До того ж внесено зміни до Податкового кодексу України: тепер на прохання органів місцевого самоврядування державні фіскальні органи надають інформацію про платників податків на їхній території та суму бюджетної недоїмки, якщо така є.

І, нарешті, зміни до Бюджетного кодексу щодо середньострокового планування, які вже набули чинності на центральному рівні, з 2020 року стосуватимуться й місцевих бюджетів. Експерти одностайні: це перевага, бо досі щороку застосовували різні підходи у формуванні центральних та місцевих бюджетів. Ось і виходило, що «під ялинку» без попереджень на місця віддавали ті чи ті повноваження, зовсім не підкріплені ресурсами. Отже, переростаємо й це.

До слова, з 2020 року акциз на пальне до місцевих бюджетів уже не надходитиме (нині вони ще отримують 14 відсотків). Ці кошти спрямують до Державного дорожнього фонду, який пропорційно перерозподілятимуть між усіма громадами. До речі, не поспішають об’єднуватися якраз ті населені пункти, які мають численні заправки. Але ж не вина селян у тому, що їм випало жити не обабіч траси.

Тобто уряд створив максимально рівні умови для того, аби громади могли твердо стояти на власних економічних ногах, і всім дає однакові можливості для подальшого розвитку.

А далі — м’яч, як мовиться, на полі кожної з громад. І лише від фахового менеджменту, тісної співпраці з інвесторами, небайдужості та активності самих жителів залежить, чи вдасться їм забити переможні голи і сповна скористатися перевагами децентралізації.

Знаю одне: на початку децентралізації на Рівненщині казали так: «Поїдьте в сусідню Польщу й подивіться, які там гміни». А тепер за приклад ставлять свої об’єднані громади, території яких за розвитком почасти вже не поступаються польським. Отож маршрути успіху значно скоротилися — вирушайте!

ПРЯМА МОВА

Змінюється психологія земляків

Олександр ДЕХТЯРЧУК,
голова підкомітету Комітету Верховної Ради
з питань державного будівництва,
регіональної політики
та місцевого самоврядування:

— Приємно, що моя рідна Рівненщина серед лідерів децентралізації в державі, що тут впевнено рухаються за перспективним планом, чітко дотримуючись логіки процесу. Із поглибленням реформи настають зміни в розумінні як функціоналу влади, так і можливостей громад. Змінюється логіка мислення й психологія земляків: люди цікавляться, на що саме спрямовуються їхні податки, і наочно бачать це. Тому, скажімо, бізнес сплачує їх без нагадувань, з більшою часткою добровільності. А отже, зростає питома вага капітальних видатків у місцевих бюджетах.

У нас небагато часу, щоб змінити країну, тож робимо це, як мовиться, на марші. Вже вісім разів вносили зміни до Закону «Про добровільне об’єднання громад», який у 2015 році дав старт децентралізації. І тісно співпрацюємо з Асоціацією міст України, яка є локомотивом цієї реформи.

Основа стратегії-2021 — успішна громада

Олексій МУЛЯРЕНКО,
голова Рівненської
облдержадміністрації:

— Незважаючи на те, що норми середньострокового бюджетного планування діятимуть в ОТГ лише з 2020 року, ми вже сьогодні закладаємо його фундамент. Так, у наших громадах стартували ради регіонального розвитку, де розробляють так звані дорожні карти. Йдеться насамперед про «точки зростання» для розвитку економіки громад і, як результат, поліпшення життя людей завдяки якісним медичним, освітнім, соціальним послугам, створенню умов для інвесторів. Пропозиції від громад узагальнимо й вийдемо на стратегію розвитку Рівненщини-2021, основою якої, переконаний, стануть саме успішні громади.

ДОВІДКА «УК»

На Рівненщині вже утворено 35 ОТГ із 66, передбачених перспективним планом. Чотири з них — бездотаційні: Крупецька, Клеванська, Вараська та Клесівська. 200 сільських рад області ще не ухвалили рішення про об’єднання.