Педіатр 
Євген КОМАРОВСЬКИЙ

Ще не стерлися з пам’яті  часи, коли молоді мами і тата ростили своїх чад за порадами відомого американського педіатра  Бенджаміна Спока. За його культову книжку «Дитина і догляд за нею» радо викладали кругленьку суму, адже видання треба було ще «дістати». Новаторські ідеї щодо виховання дітей лікаря Спока,  як вважали в багатьох сім’ях, були того варті. Вони  вплинули на кілька поколінь батьків, зробивши їх більш гнучкими та ніжними до продовжувачів свого роду, і змусили ставитися до них як до особистостей.

Сьогодні  в українських родинах інший кумир — харківський педіатр  Євген Комаровський.  Його книжками зачитуються. Телевізійна програма, де він виступає в  ролі ведучого на «Інтері» ось уже другий рік поспіль, б’є рекорди рейтингів. А  до створеного ним  у першій столиці  медичного  центру «Клініком» щодня звертається велика кількість пацієнтів. Із зірковим лікарем  Євгеном Комаровським зустрілася власкор «УК».

— Євгене Олеговичу, ваша клініка не зовсім звичайна. В ній не лікують, але пацієнтів від цього не меншає. Чому?

— Спершу треба пояснити читачам, що  таке «клініка». Слово всім відоме, але загальновідомість не робить його зрозумілим. Так от, клініка — це місце, де навчають медицині. В повсякденному житті в клінічних лікарнях і поліклініках отримують знання студенти-медики; закінчують ординатури й аспірантури, підвищують кваліфікацію і діляться досвідом лікарі. В клініці лікаря Комаровського навчають медицині мам і татусів. Клініка — це фактично офіс, у якому розташовано видавництво «Клініком», адміністрацію сайту komarovskiy.net і кабінет, в якому я інколи приймаю пацієнтів. Тут не лікують, а навчають бути здоровими.  Тож більшість відвідувачів клініки  віртуальні. Їх на сьогодні не менше 40 тисяч  на добу, і кількість постійно збільшується. Чому? Перш за все тому, що на тлі розвалу системи охорони здоров’я адекватні мами і тата приходять до розуміння очевидного: порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих, турбота про здоров’я дітей — пріоритетна мета батьків, оскільки допомоги від держави можна і не дочекатися.

— Ви неодноразово заявляли, що лікар Комаровський приймає в «Клінікомі» лише знайомих не менше десяти років людей. Виходить, що іншим охочим потрапити до вас на прийом неможливо. Чи робите винятки і за яких умов?

— Найдорожче, фактично безцінне — це час. І за одиницю часу треба встигнути максимально багато. За два дні я можу підготувати програму, яку з реальною користю для себе побачать кілька мільйонів людей. І за цей же час я можу особисто прийняти 30 пацієнтів. Що правильніше? Готувати програми, писати книги, займатися розвитком сайту, читати лекції чи особисто приймати пацієнтів? Питання риторичне. Знову-таки, я не можу дозволити собі витрачати дорогоцінний час на те, аби читати конкретній мамі лекцію з приводу того, чим відрізняються віруси від бактерій і чому гомеопатія не має жодного стосунку до лікування травами. Мої пацієнти — це діти, батьки яких з народження виховують їх за Комаровським, це мами і тата, які читали мої книжки, з якими я маю можливість говорити однією мовою. І, до речі, прийом такого пацієнта займає буквально кілька хвилин.

Лікар Комаровський любить не лише рибалити, а й фотографувати. Фото з архіву Є. КОМАРОВСЬКОГО

Я щиро всім раджу: приходьте до нас у клініку віртуально, читайте книжки, дивіться передачі, і у вас пропаде бажання ставати моїм реальним пацієнтом.

— Євгене Олеговичу, як вашу  нинішню діяльність сприймають колишні колеги? Вас підтримують чи заздрять, оскільки  в нашому суспільстві досі не люблять успішних?

— Медичне співтовариство в цілому і мої колишні колеги зокрема намагаються вдавати, що мене немає. Парадокс у тому, що в нинішньому українському суспільстві лікарям для виживання потрібні пацієнти, які не мудруватимуть, а мовчки платитимуть гроші за неіснуючі діагнози, непотрібні обстеження і неефективні ліки. Не дивно, що Комаровський дуже заважає продавцям медичних і фармацевтичних послуг. Відкрито сперечатися — охочих немає, а  попліткувати та в інший спосіб продемонструвати нелюбов завжди було і буде в надлишку.

— А як вам вдається  вживатися з можновладцями галузевих структур, адже часом поради лікаря Комаровського прямо протилежні тим, які прийнято давати в офіційній медицині? Вас також не помічають чи намагаються ставити палиці в колеса?

— Ми, схоже, живемо на різних планетах, у різних вимірах, з різними уявленнями про те, що таке добре і що таке погано. Оскільки шансів порозумітися немає, то зі мною і не спілкується ніхто, оскільки комерційного інтересу я не представляю. Але і палиці в колеса ніхто не ставить. По-перше, тому, що мої поради, хоч і  суперечать нерідко рекомендаціям Мінохорони здоров’я, але не суперечать рекомендаціям цивілізованої медицини, тож роздувати скандал нікому не хочеться, бо хто програє — очевидно. Ну  й, по-друге, мене не чіпають тому, що маю величезну аудиторію читачів книжок, інтернет-користувачів і телеглядачів. Як тільки хтось чіпатиме, його «світле» ім’я відразу ж стане широковідоме, а ніхто собі такої слави не хоче.

— З блакитного екрана жителям України і ще трьох держав — Росії, Білорусі і Молдови, де транслюють  сьогодні «Школу лікаря Комаровського»,  ви демонструєте   врівноваженість і неймовірну терплячість,  відповідаючи на одні й ті самі запитання мам по кілька разів. А в житті ви також ніколи не нервуєте? Що, наприклад, може вивести вас із рівноваги? 

— Це дуже оманливе враження. Я людина емоційна, часто неврівноважена, і від цього дістається моїм близьким  — і вдома, і на роботі. Інша річ у тому, що емоційна нестійкість не поширюється на пацієнтів — це вже професійні навички. Хоч інколи, коли наслухаєшся всіх цих маревних діагнозів і начитаєшся списків з 20 непотрібних ліків, так хочеться кого-небудь задушити! Саме людська дурість виводить мене з рівноваги найчастіше.

— Нещодавно в російському Краснодарі відкрився  дитячий садок «Комарик», який працює за вашою системою. В Алмати такий садок працює вже другий рік поспіль. Що  в цих  дошкільних закладах є таке, чого немає в інших, і чи з’являться подібні в українських містах, наприклад, у Харкові?

— Це дитячий садок, орієнтований, перш за все, на здоров’я дітей, де дотримуються правил догляду за дітьми, де гуляють за будь-якої погоди, де не змушують їсти, де проводять заняття на свіжому повітрі… Загалом, нічого особливого в  системі немає — здоровий глузд плюс ентузіазм організаторів. А все, що треба, аби подібний дитячий садок з’явився в  якомусь українському місті, — це наявність розсудливих ентузіастів. Біда нашої країни в тому, що всі активні (з мізками й ентузіазмом) громадяни спрямовують свої сили і  кошти виключно в реальний бізнес,  у торгівлю. На дитячих садках багато не  заробиш…

— Цього літа ви зробили батькам дуже актуальний подарунок, випустивши «дорожню» версію книжки «Невідкладна допомога». Які ще приємні сюрпризи готуєте в нинішньому році?

— Недавно почала працювати оновлена версія сайту, готую нові програми «Школи доктора Комаровського», пишу нову книжку — третій том довідника для батьків, присвячений лікам. Планую до кінця року випустити ілюстровану книжку маленьких казок і фотокалендар. Загалом, не нудьгую.

— А як і де відпочиває лікар Комаровський?

— Люблю Україну. Тому своєю улюбленою риболовлею займаюся тут. Але порибалити  стає дедалі складніше. Довкола, як гриби після дощу, зростають паркани і шлагбауми, схоже, що і Дніпро, і Десну вже продали. Людині з вудкою важко. На яхті і з  неводом — трохи легше.

— А які поради ви, Євгене Олеговичу,  дасте  читачам «УК», які  відпочивають разом з дітьми? Що слід робити,  аби  їхні чада не хворіли і поверталися додому здоровими та оздоровленими?

— Головне, щоб батьки розуміли: діти втомлюються від малорухливого способу життя, від величезної кількості однолітків, від побутової хімії, від дефіциту звичайних природних чинників — сонця, вітру, води, болота.

Дитячий відпочинок — це сонце над головою, вітер, мінімум контактів з людьми, менше мила, їжі і необмежена рухова активність. Організувати все це — прямий обов’язок мами і тата. Спробуйте — позитивні сторони такого відпочинку ви відчуєте зовсім скоро. Головне — знати, чого треба прагнути.

Світлана ГАЛАУР, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Євген КОМАРОВСЬКИЙ. Народився 15 жовтня 1960 року в Харкові. Закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту. З 1983 р. працював в обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні Харкова. До 1991 року — лікар відділення реанімації, протягом подальших 10 років — завідувач відділенням. У практичній медицині майже  30 років. Автор багатьох  наукових праць, науково-популярних статей і книжок. Найвідоміша з них, «Здоров’я дитини і здоровий глузд її родичів», перевидавалася в Україні і Росії понад 15 разів. Веде програму «Школа доктора Комаровського» на «Інтері». У 1993 році написав монографію «Вірусний круп у дітей», за що отримав вчений ступінь кандидата медичних наук без написання дисертації.