Днями в Житомирській облдержадміністрації за участі представників ЗМІ пройшла презентація статистичного збірника «Гендерний портрет Житомирщини», підготовленого та виданого за спільної участі трьох поважних установ — обласного управління статистики; управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації; гендерного ресурсного центру облради. Освітлювати захід прибули журналісти аж чотирьох(!) видань, чим варто було б обурюватись, якби не подальший розвиток подій.

Видрукувану тиражем 200 примірників книжку на презентації роздали, як пояснили її організатори, лише представникам управлінь і відділів облдержадміністрації, а слайдів не демонстрували через збій у роботі комп’ютера. Отож, хоч як це прикро, судити про зміст солідного на вигляд фоліанта журналістам довелось за чотирма сторінками прес-релізу, в якому стверджувалось, що у книзі «наведено дані про чисельність населення, його вікову структуру та природний рух, тривалість життя, рівень освіти, середньомісячну зарплату» і т. д. Причому, що особливо важливо, дані у статевому розрізі (жінки/чоловіки) надано як щодо області загалом, так і щодо міст і районів.

Фактично йдеться про унікальну інформацію, яка дає змогу судити не тільки про гендерні, а й демографічні процеси, наявність і якість трудових ресурсів, рівень зарплат. Зайве пояснювати, наскільки це потрібно для розуміння і кваліфікованого аналізу економічної ситуації, в тому числі з урахуванням гендерних проблем.

Зрозуміло, що це видання знадобилось би як журналістам місцевих комунальних газет із «районками» включно, так і акредитованим в області власкорам центральних ЗМІ. Втім, за умов обмеженого тиражу книжки кожен зацікавлений мав би скористатись послугами бібліотек, однак, як з’ясувалося, «Гендерного портрета Житомирщини» немає і не буде(!) ні в обласній науковій, ні в районних книгозбірнях!

Як поінформували в Житомирському обласному гендерному ресурсному центрі обласної ради, видана за кошти місцевого бюджету книжка призначена виключно для фахівців з гендерної політики обласних і районних органів влади. Всім іншим зацікавленим особам, установам і громадським організаціям пропонують звертатись до… обласного управління статистики.

Порада нібито слушна, однак у рекомендованій організації відповідають, що їх фахівці лише виконали дослідження та впорядкували зібрану інформацію, всі права на подальше поширення якої належать… замовнику.

Отож чи варто було запрошувати на презентацію збірника журналістів і тим самим інформувати про його вихід широку громадськість, якщо книжка фактично для службового використання? Чи не занадто дорога розкіш оплачувати за бюджетний кошт масштабне статистичне дослідження, якщо з його результатами матимуть змогу ознайомитись хіба що потенційні грантодавці, яких потрібно періодично переконувати у доцільності існування створеного у рамках проекту ЄС-ПРООН гендерного центру?

Можна було б вважати цей інцидент прикрим непорозумінням, якби йшлося про винятковий випадок. На жаль, подібних «див» — з лихвою. Так, особисто для мене залишається загадкою, який сенс утримувати за бюджетні кошти (до речі, в дотаційній області, яка більше витрачає, ніж заробляє) майже 1 тис. бібліотек, якщо у багатьох з них уже «традиційно» роками не передплачують жодного примірника(!) навіть «Урядового кур’єра», не кажучи вже про інші періодичні видання? Чи потрібні ще якісь аргументи для підтвердження того, що на Житомирщині керівники гуманітарної сфери не зовсім чітко усвідомлюють, чим і, головне, задля чого вони опікуються, ще одним доказом чого стала згадувана презентація…