Завтра в Україні відзначатимуть День медичного працівника, започаткований 20 років тому указом Президента. І це професійне свято — гарний привід подякувати людям у білих халатах за їхню щоденну працю. Але особливе слово вдячності, на нашу думку, нині треба сказати тим з них, хто без традиційного білого вбрання, а лише з червоним хрестом на спині ніс героїчну і криваву вахту під час подій на Майдані й тепер виконує свій гуманний обов’язок, рятуючи життя людей у «гарячих точках» на сході нашої країни. Щирий уклін і подяка усім медикам, які нарівні з військовими працюють на лінії вогню!

«Урядовий кур’єр» сьогодні розповідає про роботу медичних працівників на Луганщині в умовах постійної небезпеки та загрози життю.

На сьогодні в лікувальних установах обласного центру діє наказ, згідно з яким створено близько трьох сотень резервних ліжок для людей, що можуть постраждати під час надзвичайної ситуації. Поки кількість пацієнтів з вогнепальними та осколковими пораненнями не перевищує сотні. Але медики Луганська, котрі навіть не уявляли, що доведеться працювати в умовах війни, завчасно опановують навички, які дозволяють їм надавати кваліфіковану допомогу в умовах бойових дій.

Для «швидких» блокпости відкриті

Кожну машину «швидкої допомоги» тепер луганчани мимоволі проводжають стривоженим поглядом. «На блокпостах нас пропускають спокійно. Ставляться із розумінням, тож ми можемо забирати і доправляти до медичних закладів пацієнтів з усієї області», — майже рапортує головний спеціаліст з питань невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф обласного департаменту охорони здоров’я Дем’ян Пархомчук.

На більшість викликів, а особливо в «гарячі точки», разом з бригадою виїжджає він сам. Але каже, що коли тривають бойові дії, загалом кількість викликів лікарів зменшується. Медпрацівники організували в області спеціальну службу консультативної допомоги по телефону, яка працює цілодобово, бо розуміють, що нині іноді буває просто неможливо дістатися до хворого. Консультації пропонують насамперед пацієнтам із загостреннями хронічних хвороб та патологіями, які не потребують перебування лікаря поруч, і в разі, коли вчасна кваліфікована порада може виправити ситуацію. Наприклад, під час бойових дій біля військової частини №3035 вогонь був такий сильний, що бригади не змогли б і підібратися до житлового масиву, розташованого поблизу. У такі моменти вся увага лікарів — екстреним викликам, ДТП, падінням з висоти, пораненням чи непритомним станам.

— Хто доправляє в медичні заклади поранених з поля бою?

— Про це мають дбати самі воюючі сторони. Наприклад, під час бою у кварталі Мирному, 21, біля прикордонної застави між сторонами була домовленість про періодичні перерви у бойових діях. Тоді припинявся вогонь, і в цей час виносили з поля бою поранених. А ми вже евакуювали постраждалих в обласну лікарню для надання першої медичної допомоги і подальшого лікування.

— Нині багато кажуть, ніби медики масово поповнюють ряди біженців з області?

— З нашої служби «швидкої допомоги» ще ніхто не звільнився через активні бойові дії в місті та області.

На станції переливання крові немає дефіциту донорів. Фото Укрінформу

Дівчинка вижила!

Перша дитина, яка в Україні постраждала через зіткнення «дорослих світів», — це дівчинка, по машині батьків якої за десять кілометрів до Свердловської митниці відкрили вогонь.

— Сім’я загинула, але дівчинка вижила! Наші фахівці, незважаючи на всі блокпости та незручності, виїхали на місце трагедії й оперували дитину спочатку в районній лікарні. А потім, після стабілізації стану, дівчинка була доставлена до Луганська. Дитина дуже прагне жити, вона вже поволі відновилася, маленький організм вдячно реагував на наші втручання, прийняв лікування, — розповідає заступник головного лікаря обласної дитячої лікарні з хірургічної служби Ігор Висоцький. — Треба віддати належне усім лікарям, які долучилися до цієї ситуації і зробили все можливе та неможливе. Нині дівчинка благополучно виписана з нашого відділення. Її забрали родичі.

За словами Ігоря Висоцького, обласна дитяча лікарня надає ургентну допомогу в повному обсязі. Але все ж, зважаючи на небезпечну ситуацію в місті, обрано основний курс на консультування дітей і батьків. Якщо у докторів у районах виникають якісь складнощі із встановленням діагнозу чи наданням вузькоспеціальної допомоги, то вони в режимі онлайн, благо комп’ютерні технології це дозволяють, радяться з луганськими колегами з обласної лікарні.

Таке рішення прийняли через розташування дитячої обласної лікарні — вона розміщена в самому епіцентрі небезпечних подій, які відбуваються в обласному центрі. За триста метрів від неї — будівля захопленого СБУ, триста метрів в інший бік — будівля Луганської облдержадміністрації. А це, як відомо, найбільш активні «гарячі точки» міста.

— Тому, особливо після вибухів, які відбувалися на початку червня, керівництвом нашої лікарні та керівництвом департаменту обласного відділу охорони здоров’я було ухвалене рішення максимально убезпечити дітей, що перебувають у нас на лікуванні. Отже тих дітей, кого можливо лікувати й доліковувати за місцем проживання, ми постаралися виписати з відділення, — розповідає Ігор Анатолійович. — Адже загроза життю від того, що дитина перебуває в епіцентрі подій, може мати значно гірші наслідки, ніж від тієї патології, яку їй в плановому порядку повинні були лікувати за місяць чи півроку.

У медиків, на жаль, нині зростає число супротивників у боротьбі з хворобами — додалися дитячі страхи від завивання сирени, звуків пострілів, взагалі від гучних незрозумілих звуків.

— Днями я прооперував дитину, — каже Ігор Висоцький. — Зазвичай у нас виписують після операції на шосту добу, залежно від того, як проходить післяопераційний період. Але тут батьки вже наступного дня буквально благали про виписку доньки під їхню відповідальність, аби вивезти дитину з центру Луганська. Кажуть, ми самі другу добу не можемо спати від страху, до яких додаються тривога і переживання за дитину.

Літні люди — не донори

Нині Луганщина, на щастя, не відчуває дефіциту донорської крові та потреби у додатковому її надходженні.

— Але збір донорської крові має проводитися регулярно й планомірно, — розповідає головний лікар обласної станції переливання крові Олена Фролова. — Другого червня у нас склалася така ситуація, коли одночасно 23 постраждалих привезли до обласної лікарні. Слава Богу, у нас був достатній її запас для одночасного переливання крові навіть сотні потерпілих. Однак цей обсяг необхідно постійно поповнювати, бо від моменту заготівлі крові до моменту потрапляння її до хворого часто минає майже дві доби. Тепер кров не переливають безпосередньо від однієї людини іншій, обов’язково її перевіряють і тестують за різними параметрами, на що, звісно, потрібен час.

За словами Олени Фролової, «спалахова активність службі крові просто протипоказана». Але нині такі часи, що луганчани вважають своїм почесним і патріотичним обов’язком поділитися власною кров’ю із постраждалими та їхніми захисниками. І щодня кількість охочих здати кров зростає. Правда, на станцію переливання крові приходить багато людей похилого віку. І вони дуже засмучуються, коли ми їм відмовляємо стати донором через проблеми зі здоров’ям. Адже вікову межу — люди, старші за 60 років, не можуть стати донорами, — ніхто не скасовував.

— Здавання крові — це не тільки передавання фізіологічної рідини, а перш за все глибоко емоційний акт, коли людина прагне врятувати іншу людину, — підкреслює Олена Фролова. Та із задоволенням констатує, що загальна кількість донорів практично не зменшилася за ці «гарячі» місяці, незважаючи на те, що втрачена така форма роботи, як виїзд у різні райони області. Від поїздок відмовилися через можливість небезпечних ситуацій на блокпостах та випадки викрадання транспорту.

Допомагаємо всім без винятку

— Ніколи не думали, що будемо працювати в практично напівбойових умовах. Але професія лікаря така, що ми повинні свій обов’язок виконувати за будь-яких обставин, під мирним небом чи під обстрілами, — сумно каже начальник відділу з організації допомоги дорослому населенню департаменту охорони здоров’я Луганської обл?держ?адміністрації Ірина Чижевська. — Ми мобілізували всі наші сили. У лікарнях обласного центру провели заняття з організації військово-польової допомоги: запросили фахівців, зібрали лікарів, чітко визначили весь маршрут руху пацієнта. Моделювали ситуацію, коли надходить велика кількість поранених. Аналізували, як мають діяти медики, починаючи від приймального покою і закінчуючи тими відділеннями, де будуть госпіталізовані поранені та постраждалі.

Робота непроста, тим паче, що й характер операцій інший. Тож довелося нашим мирним хірургам, які зазвичай опановували високоточні лапароскопічні чи порожнинні операції задля лікування загальносоматичних захворювань, вивчати військово-польову хірургію, яка вимагає інших навичок. Але в нас багато хороших фахівців, хірурги підготовлені навіть до таких екстремальних умов, а лікарні забезпечені медпрепаратами у достатньому обсязі.

За словами Ірини Чижевської, у п’яти лікарнях обласного центру визначено резервний фонд лікувальних ліжок, яких загалом 280. На сьогодні всіх постраждалих зосередили в обласній лікарні — інші резерви поки що не знадобилися.

Луганчани дуже вдячні за гуманітарну допомогу, що надійшла з Києва. Наприклад, по лінії служби крові її надає компанія «Лікарі без кордонів». Міжнародний Червоний Хрест передав обласній організації в Луганськ перев’язувальні матеріали. І взагалі питання людяності в обласному центрі у всіх на вустах.

— Ми не диференціюємо, хто є хто серед постраждалих. Для нас всі вони пацієнти. Усім буде надано кваліфіковану медичну допомогу, — щодо цього питання думки Дем’яна Пархомчука та Олени Фролової, Ігоря Висоцького та Ірини Чижевської збігаються. Як і інших їхніх колег.