На День Незалежності ми знову плануємо парад. А Путін — знову готує провокації…

Прикро, боляче і дуже образливо! За державу. І за себе в ній. Хтось любить себе в Україні (такі ніколи не підуть під кулі), а хтось — навіть сам того не підозрюючи — Україну в собі. Друге набагато складніше:  до цієї когорти, як правило, належать ті, хто не вміє (чи не бажає) багато й красиво говорити. Вони просто йдуть захищати своїх дружин і дітей, друзів, приятелів, онуків і не знайомих їм людей — усіх нас… І завдяки їм ми й наші діти можемо спати спокійно.

Керівник прес-центру ОК «Захід» Анатолій Прошин розповів, що цілком успішні підприємці, які вже відбулися в цьому житті й мають, як мовиться, хліб і до хліба, приймають рішення йти добровольцями на схід. Кажуть, що то справа честі — хоча б рік віддати державі, в якій вони стали успішними і яка нині у великій біді. Інші ж, навпаки, тікають, куди очі бачать, особливо не роздумуючи з цього приводу. Найстрашніше — що й досі не видно світла в кінці цього темного тунелю…

Здавалося б, Україна у всі часи вже занадто дорого заплатила навіть за саме прагнення власної Незалежності. Пригадуєте, що каже Богдан Хмельницький у «Берестечку» Ліни Костенко:

«Ми — воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність,
Отож нам так і важко через те…»

Справді, вся наша історія — то вічний пошук свободи, визначальної в генофонді мого багатостраждального народу. Але при цьому ми весь час шукаємо Україну в Україні! «Ми на Україні хворі Україною, ми на Україні в пошуках її…» — це пише ще один велетень духу Микола Вінграновський.

Нині нам знову надзвичайно важко. І тим, хто на фронті, і тим, хто тут, у тилу, сповна викладається на своєму робочому місці, а взамін… ледве зводить кінці з кінцями. І щиро молиться, щоб не було ще гірше.

Почуй наші вистраждані молитви, Господи! Дай розуму нашим політикам відійти від нещирості, а часто — й відвертої неправди, від подвійних стандартів, і… помудрішати. Так, як за одну ніч дорослішають і мудрішають діти цієї війни.

Нинішнім правителям, на яких лежить колосальна відповідальність, прислухатися б до морального авторитету нації:

«Є боротьба за долю України,
Все інше — то велике мискоборство…»

Переконана: тільки тоді ціна свободи стане для українців нижчою, ніж зараз. І тільки тоді припиняться наші одвічні пошуки України у ній самій…