Жінки пішли не в гайдамаки, а до колодязя. При цьому кожна кинула рогача і вхопила коромисло — теж замашна штука. Відра не брали, оскільки проблема була не у воді: розгнівані молодиці радилися, як перекрити благовірним доступ до двору Оришки-самогонниці. Жінки використали вже всі можливі засоби: влаштовували романтичні вечері при свічках, пікніки на березі річки, свинячі й півнячі бої, а коли це не допомогло — підключили трудотерапію, а також вилили увесь стратегічний запас розсолу.

Чоловіки стійко зносили всі виховні моменти, але під вечір все одно не трималися на ногах.

— Може, Оришці ворота дротом закрутити?

— Самогонний апарат зламати?

— Криницю засмітити? — сипалися пропозиції.

— Ні, її обійстя — приватна власність. Вона навіть дільничному може не відчиняти. І нас не впустить…

— А нумо, дівчата, чергувати! Групами — за списком! — обізвалася  Ганна-бригадирка. — Оточимо Оришчину хату з усіх боків, і наші п’яниці не прорвуться. А нахабнітимуть — до дільничного доставимо. Водночас і обхід навколо села робитимемо, тоді ніяка потороч ні картоплі на чужому городі не вкопає, ні курки з чужого хліва не вкраде.

— І справді, згадаймо давнє, ДНД організуємо! — загомоніло жіноцтво. — Зареєструємо у сільраді, щоб повноваження були…

Захоплені ідеєю, жінки не помітили, як у калинових кущах за колодязем щось зашурхотіло і розвідник Грицько щодуху чкурнув під стару клуню, де нервово чадили самокрутками чоловіки.

— Хана нам, — віддихавшись, прохрипів чолов’яга. — Кажуть, де-не-де щось організують і всім дадуть по писку.

— ДНД, напевне, — здогадався всезнаючий дід Ілько і скрушно похитав головою. — Це, браття, серйозно. Наші красуні за законом навіть дозвіл на носіння зброї можуть одержати.

Кожен із присутніх уявив озброєну дружину. І картина та вражала до зашпорів у п’ятах…

Хтозна, чи вдався б жінкам той почин, якби історія була реальна. Однак про ДНД у наших населених пунктах не чути вже давно. А п’яниць, крадіїв і дебоширів вистачає. Тим часом не можна було не перейнятися повідомленням прес-служби УМВС України в Чернігівській області, де йшлося про чоловіка, який дуже прагнув у лави добровільної народної дружини (хоч десь таки реанімували старий метод протидії правопорушенням!).  А сільський голова зажадала за це… хабара.

Той, хто у студентські роки ніяк не міг відкараскатися від почесного обов’язку гуляти вечірніми вулицями з червоними пов’язками на рукавах, зрозуміє, наскільки дивна ця ситуація. Та хоч би як там було, житель Варвинського району мусив платити за бажане членство майже 400 доларів США та ще й 800 гривень на додачу. Щоправда, у нього вистачило розсудливості звернутися до представників правоохоронних органів. Тож хабарницю взяли на гарячому і тепер за здирництво вона відповідатиме перед законом.