СИТУАЦІЯ

Завдяки допомозі держави селище міського типу Турбів отримало воду

Події в Турбові у 2009 році сколихнули громадськість Вінниччини і були відомі всій країні: внаслідок забруднення території важким металом хромом 4 тисячі жителів приватного сектору селища залишилися без питної води. Деінде вміст хрому в ній у 300—500 разів перевищував норму! За фактом забруднення було порушено кримінальну справу. Тоді у 1100 дворах люди закрили криниці на замок і користувалися привізною артезіанською водою. Її доставляли тричі на тиждень і в обсягах у кілька разів менших від потреби. Про цю проблему всі знали, але лише теперішня влада взялася її розв’язати. Під час перебування в регіоні наприкінці жовтня 2010 року Прем’єр-міністр Микола Азаров дав доручення обласній владі забезпечити турбівчан, які проживають на забрудненій хромом території, централізованим водопостачанням. З  держбюджету  було виділено 2 млн грн на будівництво першої черги мережі. Минув рік: що зроблено?

Вода, що «народилася» вдруге, найсмачніша. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

З випередженням графіка

Едуард Пелезинський, що мешкає по вулиці Миру, колодязь у своєму дворі зробив «розумний». Раніше він натискав кнопку і вода бігла у будинок, на город. Тож пенсіонер був дуже вражений, коли вода в криниці стала шкідлива для здоров’я (вміст хрому у ній становить 19,86 мл/дм3 при гранично допустимій концентрації 0,005 мг/дм3). Понад півтора року він змушений був велосипедом вирушати по джерельну у найближче село. І так робив багато хто. А вода ж потрібна не лише для того, щоб вгамувати спрагу та їсти приготувати, а ще для хатньої роботи, для птиці та худоби. Привізної не вистачало, крім того вона  вимивала значні кошти з бюджету селища, які можна було б використати на інші нагальні потреби. Тому, коли будівельне підприємство почало прокладати водогін, цьому сприяли і населення, і влада. Хід будівельно-монтажних робіт тримав на особистому контролі голова облдерж- адміністрації Микола Джига, який приїжджав на об’єкт і на місці вирішував необхідні питання. Водопровід будували з випередженням графіка.

 Так, у 2010 році всього за кілька місяців проклали майже 6,7 км мережі першої пускової черги та  підключили її до централізованого водопостачання, яке раніше мала лише частина селища. У 2011 році з державного бюджету було надано  понад 2 млн грн, і цим коштом спорудили ще майже 6,4 км водогону. Основну частину роботи було завершено.  Згаданому пенсіонеру водопровід провели у двір, і він вдячний  владі за те, що  та допомогла розв’язати проблему. Отож,  у подільське селище, яке  здавна стоїть на річці, повернувся комфорт і звичні побутові зручності. Втім, поки що не для усіх його жителів.

Ще п’ять вулиць   без води

Турбівчани і досі припускають причетність до забруднення майже півтисячі гектарів території хромом місцевого машинобудівного заводу. «Там  був гальванічний цех. Іншого джерела витоку не існує», — пояснив селищний голова Олександр Бондар. З його слів, точно встановити  винуватця виникнення екологічного лиха може лише серйозна експертиза, але її проведення коштує дорого, і грошей на це немає.  Тим часом «машинобудівний завод вже розлетівся, половину його продали сільськогосподарському підприємству». Тож схоже на те, що крайньою за надзвичайної ситуації місцевого значення є держава, себто за чиєсь безглузде ставлення до довкілля у черговий раз заплатять платники податків.

Наразі із 16 забруднених вулиць водогін проклали на 11. Ватажок селищної громади зазначив, що жителі з інших вулиць не зверталися щодо виявлення у їхніx криницях хрому. Тож «безводними» залишилося 5 малих вулиць — це понад 250 дворів, що дорівнює населенню середнього села. «Поки вони беруть воду там, де проклали водогін, але  селищна рада завершує розроблення проектно-кошторисної документації, аби  розв’язати проблему в цілому. У тому числі  запустити нову артезіанську свердловину», — зауважив О. Бондар.

Остання мала запрацювати ще в минулому році, коли до неї проклали лінію електромережі, збудували павільйон. Але вона 10 років була «законсервована» і, певне, відбулися якісь  процеси у грунті, бо, незважаючи на всі старання, воду взяти з неї не вдалося. Спеціалісти припускають, що, можливо, доведеться робити нову свердловину. «У зимовий період  дві діючі  артезіанські свердловини забезпечують потребу селища у воді. Але літо  буває сухим, тому «законсервовану» свердловину треба у будь-якому разі  вводити в експлуатацію», — зауважив виконуючий обов’язки начальника управління капітального будівництва облдержадміністрації В’ячеслав Сахаров.

Він зазначив, що сувора зима внесла корективи у  будівництво водогону: мережу «прихопило» там, де вона закінчувалася «тупиковим» двором. Щоби вода не замерзала, вона має рухатися, себто її розбір має бути постійним. Власне, лімітована подача води у будь-який час передбачена  протипожежними нормами. Прокладення водогону на решті 5 малих вулицях дасть можливість «закільцювати» водогін і зняти всі проблеми. Управління капітального будівництва подало заявку щодо включення завершення цього об’єкту до фінансування з держ- бюджету у цьому році.  Принагідно зауважимо, що виділені для Турбова державою кошти використовувалися ощадливо, майже 700 тисяч гривень вдалося зекономити.