Луганськ готується повторити подвиг Стаханова. А я частенько повторюю подвиг своєї мами, яка все життя тягала в обох руках важкі сумки з продуктами. І моє рідне місто, і я при цьому думаємо про одне: про транспорт. Справа в тому, що у місті Стаханові влада повністю відмовилася від такого соціально популярного (і тому — збиткового!) виду транспорту, як трамвай. У Луганську таку ідею поки обережно обговорюють. Я стою на зупинці, як новорічна ялинка, — пакети з продуктами в обох руках, на плечі до того ж бовтається дамська сумочка. Гроші на проїзд завбачливо викладені в кишеню кожуха. Але все-таки взяти на абордаж швидку маршрутку мені не під силу. Для цього потрібно: а) перекинувши пакети в одну руку, другою відкрити двері транспортного засобу при посадці; б) якщо пощастить стояти в повний зріст, все ж одна рука знадобиться для того, аби триматися за поручень; в) мої пакунки займуть весь вузький прохід і викличуть природне невдоволення інших пасажирів; г) при виході мені знову потрібно звільнити хоча б одну зі своїх рук, аби віддати водієві гроші за проїзд і відкрити двері на волю.

І всі ці дії потрібно зуміти робити на ходу, максимально швидко і вправно. В принципі, у мене поки що виходить. А ось «юним» (за теперішніх часів) пенсіонеркам, а тим більше бабусям із торбами-«кравчучками» явно важко. Про інвалідів просто не буду говорити. Вчора спостерігала, як молодий хлопець, який шкандибав з паличкою, намагався штурмувати маршрутки, словами і жестами привертаючи увагу водіїв до себе, аби просто трішки почекали... Інша справа — трамвай! На зупинці водій сам відкриє вам двері. І стояти можна в повний зріст. І прохід — широкий, а поручні навіть різного рівня, щоб кожен тримався, як йому зручно. Загалом хочеться розробникам Концепції розвитку міського транспорту (упевнена, такі тенденції характерні не тільки для Луганська) нагадати, щоб не забували про жінок з сумками. А то, скажімо, наші депутати на черговій сесії Концепцію обговорили і нібито навіть затвердили. Щоправда, із застереженнями. Визнали, що на закупівлю містких (великих або хоча б типу «Богдан») автобусів у міській скарбниці коштів немає. І створення міського автобусного парку відкладається на рік. Правда, в Концепції записали зростання чисельності трамваїв та тролейбусів. Але ці транспортні перспективи місцеві тележурналісти вже охрестили «концепцією ілюзій».

Залишається згадати, що ми живемо в колишній великій «країні рад», де дуже не люблять поради. Але все ж варто було б прислухатися до розмов на зупинках. А там, чекаючи «дешевого» трамвая чи автобуса, люди радять користуватися громадським транспортом вищим чиновникам. Тим самим, хто в строго чорних автомобілях з тонованими вікнами слідують на роботу з облаштування нашого з вами життя.