ПОДІЯ

На Волині  відкрився єдиний у світі музей державного діяча В’ячеслава Липинського

Ім’я видатного земляка волинян тривалий час замовчувалось і було практично невідоме в Україні. Лише 10 червня 1990 року, майже через 60 років по його смерті, відновили могилу В’ячеслава Липинського.

— Тоді  в українській пресі з’явилися перші публікації про цю непересічну особистість. Громадськість заговорила про охорону пам’ятних місць, пов’язаних із його іменем, та створення  меморіального комплексу, – зробив екскурс у минуле директор Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури Анатолій Силюк. – У травні 1995-го розпочалася підготовка до увіковічення пам’яті гуманіста. Наші працівники налагодили стосунки з родичами В’ячеслава Липинського в Польщі, зав’язали листування з президентом Східноєвропейського дослідного інституту імені В.  Липинського у США, зібрали значну кількість експонатів.

Відновлювальні роботи в садибі Липинських розпочалися ще  2002 року. Але, делікатно кажучи, проходили вони дуже повільно.              

Написане В’ячеславом Липинським понад 80 років тому, на жаль, залишається актуальним і нині. Коли уважно вчитуєшся в основну політологічну працю мислителя «Листи до братів-хліборобів», не перестаєш дивуватися: наскільки  глибоко він бачив корінь українських суспільно-політичних проблем! І навіть передбачив сучасну політичну ситуацію в Україні...

Постать Великого Українця привертає дедалі більшу увагу. Фото Валерія МЕЛЬНИКА

«Мусите бути патріотами,а не шовіністами»

Особливої ваги в сучасних умовах набувають сформульовані Липинським основоположні політичні категорії: національна ідея, територіальний патріотизм, державна незалежність.

Великий син двох народів —  польського і українського —  писав, зокрема, що націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий. Перший — такий, що сприяє державному життю нації. Другий – такий, що це життя роз’їдає. «Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом. Коли ви хочете, щоб була Українська Держава —  ви мусите бути патріотами, а не шовіністами».

Почуття любові до рідного краю — української землі-годувальниці як до органічної цілості, вважав Липинський, є необхідною і єдиною можливістю того найріднішого у світі зв’язку людей, що називається нація. Він залишив нам свій критерій визначення того, хто є українцем, а хто — чужинцем: «Українцем єсть всякий, хто хоче, щоб Україна перестала бути колонією».

Експозиція музею розкриває історико-етнографічне тло середовища, в якому жила родина Липинських у Затурцях на Волині, родовід, господарський та селекційний доробок, життєвий шлях В’ячеслава Липинського, його громадсько-політичну, державну та наукову діяльність. Відтворено фрагменти інтер’єрів будинку «Кабінет Станіслава Липинського», «Вітальня», «Кабінет В’ячеслава Липинського».

Унікальну колекцію особистих речей та документів В’ячеслава Липинського та його родини вдалося сформувати завдяки його доньці Єві Липинській-Сендзеловській з Лондона, племінникам Яну і Казимиру з Кракова та Єжи Липинському із Гданська. Для майбутнього музею було передано майже двісті  експонатів, серед яких – документи, листівки, фото, особисті речі. До особливо цінних пам’яток належать першодруки творів, особисті документи В. Липинського, оригінали портретів Марії та Станіслава Липинських.

 

Будинок, у якому вирыс В'ячеслав Липинський. Фото Валерія МЕЛЬНИКА

Він залишається поряд!..

Пам’ять про цього непересічного теоретика і практика українського державотворення вшанована в області і через щорічні читання імені В. Липинського, наукові конференції, урочисті академії, поминальні відправи. На його честь названа центральна вулиця в рідному селі, встановлено меморіальні дошки на колишньому будинку В. Липинського в Луцьку  та на приміщенні Затурцівської школи, яка названа на його честь. Науковцям, краєзнавцям, громадським діячам,  працівникам освіти і культури за кращі наукові доробки присвоюється обласна премія імені В’ячеслава Липинського у галузі суспільних наук.

На глибоке переконання багатьох, музей з часом стане ще одним центром духовного життя Волині – поряд із Старим Луцьком, Володимиром, Зимним,  Колодяжним. Його експозиція  цікава не тільки шанувальникам історії українського державотворення, а й туристам, які приїдуть на чемпіонат Євро-2012.

ДОСЬЄ «УК»

Майбутній поборник української державності В’ячеслав Липинський народився у селі Затурці 5 (18) квітня 1882 року в родині польського шляхетського роду Липинських (Ліпінських) гербу Бродзіч.

Навчався у Житомирській, Луцькій та I-й Київський гімназіях. У 1901 році молодий Липинський став членом православної української громади.

Навесні 1903 року вступив до Ягеллонського університету в Кракові, де вивчав агрономію, слухав лекції з історії та української літератури, які читав Богдан Лепкий.

Напередодні  Першої світової війни брав участь в організації за межами Росії українського політичного центру, трансформованого у Союз Визволення України (1914 р.).

На початку визвольних змагань у 1917 році брав участь в українізації військових частин на Полтавщині; тоді ж став засновником та автором політичної програми Української демократично-хліборобської партії.

Навесні 1918 року Липинський зближується  з Павлом Скоропадським, створює разом з іншими консервативними силами опозицію до Центральної Ради, членів якої він  звинувачував у бракові державницької волі.

На початку червня 1918 року  працював на посаді Повноважного Посла  Української держави у Відні, яким залишався і після повалення Гетьманату.

З 1926  по 1928 роки   працював у Берліні в новоствореному Українському науковому інституті.

Помер 14 червня 1931 року. Похований у родинному склепі у селі Затурці нині Локачинського району.