Заступник голови
Житомирської облдержадміністрації 
Віктор КУНИЦЬКИЙ

Далеко не індустріальна Житомирщина нині на першому місці в державі за темпами приросту промислового виробництва. Причому цього досягнуто не на тлі спаду чи стагнації, адже впродовж останніх років забезпечувався щорічний приріст на рівні 8—11%. Отож показник у 37,1%, про який прозвітували за підсумками першого півріччя, — справді вагомий здобуток.

У кар'єрі найпотужніша техніка - немов іграшкова. Фото автора

Чемпіонат завершився — автошляхи залишились

— Житомирщина вважається аграрно-промисловою областю, що визначає пріоритетність для неї харчової галузі. Чи змінилась ситуація нині?

— Погодьтесь, що не по-господарськи — везти сільгосппродукцію на переробку за тридев’ять земель, якщо це дає роботу і доходи на території області. Разом з тим, народна мудрість стверджує, що розумний господар всі яйця до одного кошика не кладе.

Останнє напряму стосується економіки Житомирщини, де при збереженні і нарощуванні потужностей харчової галузі дедалі більшої ваги набуває добувна промисловість. За три останні роки обсяги виробництва у ній зросли майже вдвічі, а її частка у загальній реалізації промислової продукції — з 8,5 до 10,7%. За великим рахунком, саме добувна галузь забезпечила області нинішній вихід на лідируючі позиції за темпами приросту і сприяла розвитку машинобудування та пожвавленню на ринку транспортних перевезень. Причому не тільки на регіональному рівні.

— Чим обумовлений такий вагомий прорив?

— На Житомирщині, яка ще донедавна мирилася із сумнівною славою депресивної території, добре усвідомлюють, що господарський комплекс області є складовою частиною загальноукраїнської економіки, а вона, в свою чергу, світової. Отож саме завдяки реальному підвищенню рівня життя українців наша харчова галузь, більшість підприємств якої зорієнтовані на потреби внутрішнього ринку, не зазнала відчутних втрат в недавніх сирних і м’ясних «війнах».

Аналогічна ситуація в добувній галузі, основа якої на Житомирщині — каменеобробні чи, точніше, щебеневі заводи. Вплив світової економічної кризи, яка призвела до зменшення обсягів будівництва, вдалось мінімізувати за рахунок замовлень для споруджуваних до Євро-2012 доріг. Чемпіонат завершився, однак залишились як автошляхи, так, що не менш важливо, вкладені в оновлення щебеневих заводів кошти та… попит на їхню продукцію. Нинішні обсяги виробництва щебеню вже значно перевершили докризовий період, а частка експорту при цьому зросла вдвічі!

«Щебенева» привабливість інвестицій

— Однак щебінь — все-таки сировина. Крім того, йдеться про експорт корисних копалин…

— Фахівці підрахували, що за двохсотрічний період експлуатації каменедобувних кар’єрів на Житомирщині видобуто 0,02% розвіданих запасів каменю. Це красномовне підтвердження того, що області, яку заслужено називають «Уралом в мініатюрі», дефіцит сировини для виробництва щебеню не загрожує. Тим більше, що йдеться про рядовий камінь, а не унікальні масиви цінних облицювальних порід граніту, габро і т. і.

Крім того, назва «сировина» до продукції переважної кількості щебеневих заводів області вживається фактично за традицією, бо сучасні будівельні вимоги — від чіткої градації за розмірами до спеціальної кубічної форми — перетворили випуск щебеню у складний технологічний процес, продукція якого відповідно коштує.

Як наслідок, галузь стала привабливою для інвесторів. Зокрема, у Черняхівському, Ємільчинському, Любарському районах завершуються роботи із введення в експлуатацію нових щебеневих заводів потужністю 600—1000 тис. тонн продукції на рік. Крім того, на модернізацію вже діючих виробництв щорічно спрямовуються десятки мільйонів гривень, бо бізнес добре усвідомив: лише випуск справді конкурентоспроможного товару є передумовою успішної роботи та швидкої окупності вкладеного капіталу. Причому, на відміну від торгівлі чи легкої промисловості, інвестиції в потужні підприємства добувної галузі  гарантовано довготривалі. Далеко не у всякої економіки є кам’яна надійність основи, чим може похвалитись Житомирщина.

«Нічийні» вагони  економіці на шкоду

— Ще пам’ятні серйозні проблеми із відвантаженням щебеню через брак необхідної кількості залізничних вагонів…

— Нині цю проблему, обумовлену насамперед «державним» статусом вітчизняного рухомого складу, що не відповідало як ринковим реаліям, так і давало змогу сусідам по СНД фактично безкоштовно експлуатувати вагони української залізниці, вже розв’язано. Не скажу, що процес реформування пройшов безболісно, однак на сьогодні вже 60% експортованого щебеню завантажується у вагони експортерів.

Отож без залучення бюджетних коштів успішно розв’язується давно наболіла проблема. Причому обсяг вантажоперевезень залізницею в області не скоротився, а зріс порівняно з відповідним періодом минулого року на 2,8%.

 Однак чимала частка вантажів все ж таки переорієнтована на автотранспорт…

— За даними статистики, обсяги перевезень автотранспортом зросли в 1,7 раза. Насамперед це обумовлено збільшенням відстаней, на які доставка навіть великих вантажів (щебеню, деревини і т. і.) є економічно доцільнішою, ніж залізницею.

— Добре це чи погано?

— Можливо, скажу азбучну істину, однак мистецтво управління полягає саме у відслідковуванні ситуації та своєчасному і адекватному її коригуванні. Так, у разі, якби залізниця через збитковість тарифів залишилась без вагонів, від цього насамперед постраждала б щебенева галузь. Натомість нині, судячи зі збільшення обсягів залізничних перевезень щебеню, існуючий статус-кво є взаємоприйнятним.

Кожній проблемі — ефективне вирішення

Складніша ситуація з деревиною, якої перевезено залізницею на понад 10% менше, ніж раніше. Причина проста: транспортування низькосортного лісу стає збитковим для відправників і одержувачів. Звісно, можна згноїти його на місці, однак ми не настільки багаті, щоб з цим миритись.

— Я знаю, що на Житомирщині не лише очікують допомоги «згори», а й самі працюють над розв’язанням цієї проблеми…

— Низькосортна деревина вже служить сировиною для виробництва енергетичної щепи та пелетів — зручних для перевезень альтернативних природному газу видів палива. Ще одним способом зниження транспортних витрат є налагодження випуску меблевих плит безпосередньо в області. Такі виробництва нині діють у Коростені і Бердичеві.

— Однак це жодним чином не знижує потреби у надійних і якісних автодорогах. Тим більше, що йдеться про транзитну і прикордонну область, де великовантажні лісовози і вантажівки зі щебенем і величезними гранітними брилами в кузовах — звичне явище. Наскільки дієвий  на сьогодні контроль за дотриманням нормативних навантажень на дороги?

— Без наявності щонайменше 5—6 мобільних станцій зважування про ефективність такої роботи говорити не доводиться. На жаль, нині державна дорожня служба має на території області лише один габаритно-ваговий комплекс, який, крім того, заборонено використовувати в нічний час навіть за умови забезпечення належного освітлення майданчика контролю.

Тим часом ідеться про серйозну проблему, економити на якій — лише на шкоду. Навіть нефахівцям зрозуміло, що кошти, потрібні для фінансування контролю за експлуатаційними навантаженнями на дорожнє полотно, не йдуть в жодне порівняння з витратами на його відновлення.

Валюта з каменю

 — Наскільки важливий для Житомирщини та її жителів промисловий комплекс?

— Нині він забезпечує роботою з вищими за середньообласний рівень зарплатами 63,1 тис. осіб, або кожного четвертого із зайнятих в економіці області. Приємно відзначити, що порівняно з минулим роком реальний рівень доходів працюючих зріс на 15%, а у промисловості впродовж нинішнього року додалось понад 2 тисячі нових робочих місць.

— У багатьох наших співвітчизників склався стереотип, що поліські регіони перебувають мало не на утриманні держави.

— На сьогодні Житомирщина може похвалитись позитивним сальдо у зовнішній торгівлі, яке за 5 місяців ц. р. становило $64,1 млн. Причому порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги експорту зросли на 3,3%, а імпорту — зменшились на 6,3%. Фактично область заробляє валюту для держави на експорті щебеню, деревини, машин й устаткування. Частка цих трьох складових у загальних обсягах експорту cтановить відповідно 19,9; 19,3 та 15,2%.

Торік промисловістю області освоєно 2,2 млрд грн вітчизняних інвестицій, а прямі іноземні інвестиції  станом на 1 квітня ц. р. становили $288,8 млн.

Якщо вести мову про внесок Житомирщини у загальноукраїнську скарбницю, то за перше півріччя ц. р. сума мобілізованих на території області доходів держбюджету зросла порівняно з відповідним періодом на 43,8%, хоча доходи загального бюджету області збільшились при цьому лише на 18%. Утім, у кожного з регіонів України є свої досягнення, і Житомирщина тут аж ніяк не виняток.

Віктор ШПАК,«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Віктор КУНИЦЬКИЙ. Родом із с. Заможне Житомирського району. Освіта вища. Перед призначенням на посаду заступника голови Житомирської облдержадміністрації впродовж десяти років очолював одне з найбільших підприємств області — Романівський склозавод, працював керівником Миропільської паперової фабрики.