Дату смерті Хрестителя відзначатимуть масштабними святковими(!) урочистостями на територіях трьох держав — Росії, України, Білорусі — з липня. А завершиться все восени відкриттям пам’ятника в Москві й величним концертом на Красній площі! Будемо сподіватися, що з Кобзоном (ну як без метра?), офіцером-козаком-моряком в одній особі й ще купою придворних артистів. А що все-таки святкуємо, панове, — день преставлення князя часів, коли Москви ще не було, чи ювілейну дату тронування диктатора, який не тільки переписує історію, а й перекроює мапу під власні бажання?!
Концерт — то таке, хоч якось непристойно. А ось про організацію масштабних урочистостей задля проведення паралелі між Хрестителем Русі й президентом Путіним цілком відверто заявляє член президентської ради з прав людини, історик і журналіст Микола Сванідзе: «Князь Володимир хрестився у Криму, а Путін «повернув» Крим до російського лона. Ця паралель має возвеличити президента в очах сучасників і нащадків, а також освятити приєднання Криму до Росії». А політолог Олексій Макаркін вторить йому, стверджуючи, що урочистості розв’яжуть одразу кілька завдань: «легітимізують приєднання Криму, сакралізують це місце, без якого неможливе було б пришестя християнства на Русь. Князь Володимир — консенсусна фігура для держави й церкви. Він вважається великим князем, який закінчив міжусобицю й зміцнив державу, та одночасно є одним із найбільш шанованих святих». А чого б росіянам не привласнити досвід із розквіту й зміцнення держави, наприклад, сусіда Мао Цзедуна чи вправну діяльність спеціаліста з розширення територій Наполеона?..
Ініціатива щодо пам’ятника Володимирові в Москві походить від Російського воєнно-історичного товариства, науковий директор якого Михайло Мягков так підводить наукову базу під це рішення: «Ми вважаємо його своїм, як і кияни. Він такий самий правитель для Москви, для Росії нині, як і для киян, тому що зробив усе для країни, яка тоді була єдиною, для Київської Русі. Тільки потім вона через деякі обставини розділилася на Великоросію, Малоросію, Білорусію. Але ми походимо від одного коріння також і завдяки Володимиру». Ну що, зрозуміли? По-перше, українців не існує, є тільки кияни — слів із пісні не викинеш, Київ був. По-друге, правителем Володимир був не тільки для Києва, а й для Москви. Що такого, що перша згадка про неї датована 1147 роком? Чому Київ на довгі роки здобув назву Малоросії, уточнювати не будемо. Звісно, що Москва була, є і буде Великоросією.
Цікавий ще один пасаж цього науковця-історика: «До прийняття християнства літописи малюють Володимира як людину, яка веде розпусне життя. Але після прийняття християнства й одруження з візантійською принцесою Анною починається зовсім інший період». Нікого вам не нагадує такий Володимир?!
А встановити цей символічний пам’ятник збираються на Воробйових горах, де, як відомо, охоронна зона пам’ятки — комплексу будівель Московського університету. «Цей високий берег схожий на берег Дніпра, що буде нагадувати про пам’ятник Володимиру в Києві, — пише Михайло Мягков. — Тут є вода — символ хрещення. За дивним збігом обставин, тут, на набережній, є Андріївський монастир… А саме Андрій Первозванний прийшов на Русь і казав, що тут буде Київ, велике місто (а де ж Москва поділася? — Авт.). Неподалік цих місць у середні віки було село Києвець, пов’язане з Києвом і київським князем».
14 липня експертна комісія Мосміськдуми має визначити точну адресу прописки пам’ятника, але несподівано Москва забула про консенсус. Екологи й геологи піднялися проти робіт на схилах Воробйових гір через геологічні й технологічні ризики. До речі, бронзовий пам’ятник планують заввишки 25 метрів (порівняйте із 4,4 метра в Києві, разом з постаментом — 20 метрів) і вагою 300 тонн. Викладачі й студенти МДУ пишуть петиції, щоб не руйнували охоронної зони навколо першого корпусу університету. Надходять листи з тисячами підписів від чималої кількості громадських об’єднань. Щось пішло не так, бо замість об’єднання навколо ідеї встановлення пам’ятника стало предметом сумнівів і суперечок.
Чим усе закінчиться, як на мене, можна не гадати. Але довершують абсурдність ситуації пошуки альтернативного місця. І особливо пропозиція розмістити його на Луб’янці — на місці знесеної фігури Дзержинського, перед будівлею КДБ–ФСБ! То кому ви пам’ятник встановлюєте, панове? До речі, на це запитання дав вичерпну відповідь російський «нічний вовк» Олександр Залдостанов, який сказав, що цей святий (який саме, уточніть!) для байкерів має особливе значення: «Це взагалі «нічний вовк» того часу!»
То що, у вас залишилися питання? У мене — ні…
Ми в Google+