В Україні сталося кілька резонансних смертей. Вслід за політиками — представниками попередньої влади — на той світ пішов журналіст, скандально відомий діяч і письменник Олесь Бузина. Його біографія і заяви були завжди епатажними й неоднозначними. А його вбивство й розслідування цієї справи вже стало певним екзаменом для влади. 

Говорити про Олеся можна довго і по-різному. Наприклад, як Бузина написав про Тараса Шевченка. Книжка «Вурдалак Тарас Шевченко» претендувала на «літературно-публіцистичний твір», натомість більшість сприйняла її як пасквіль. У ній автор нібито руйнує міф про Кобзаря, а образ Шевченка намагається вибудувати на негативі. Тож прокуратура Подільського району міста Києва свого часу визнала цю роботу як таку, що розпалює міжнаціональну ворожнечу.

Не менше негативних закидів на свою адресу він отримував і після виступів  на російському ТБ, де досить гармонійно вписувався у заплановану не проукраїнську картинку. Сам казав, що їздить у Росію, бо в Україні заборонений. Хоч «заборонили» його вже давно, бо дебати, де він брав участь, часто завершувалися скандалами чи навіть бійками (приміром, чого вартий квітневий ефір 2011 року, коли Бузина побився з Поярковим).

Тож не дивно, що однією із версій щодо мотивів убивства стала професійна діяльність. Хоча мати Олеся каже, що не знає про погрози на адресу сина, вони спілкувалися лише на інтелектуальні теми. Крім того, нині з’явилася версія, що його могли вбити за фінансування акцій антимайдану. Радник міністра внутрішніх справ нардеп Антон Геращенко написав у соцмережах: «Схоже, відстріл свідків у справі «антимайдан» триває. Всім, хто мав стосунок до організації й фінансування антимайдану або інших протиправних дій проти Майдану і відчуває загрозу життю, прохання звертатися в правоохоронні органи, щоб не піти шляхом Калашникова і Бузини».

Але що б хто не думав про Бузину як письменника і журналіста, варто зізнатися, що його знали й читали. І вбивство стало настільки резонансним, що на цю подію відреагувало не лише українське суспільство, а й міжнародна спільнота: ООН, Державний департамент США та ОБСЄ. Представник з питань свободи ЗМІ ОБСЄ Дуня Міятович засудила вбивство Бузини: «Цей нелюдський акт — ще одне нагадування про небезпеки, пов’язані з журналістикою як професією. Це вбивство має бути негайно і повністю розслідуване компетентними властями». Крім того, Комітет захисту журналістів та «Репортери без кордонів» стурбовані вбивством Олеся Бузини і закликають українську владу розслідувати його якнайшвидше.

Не пасла задніх і Росія. Навпаки, Путін порівняв розстріл Бузини з убивством Бориса Нємцова, відверто потішався низкою вбивств в Україні й тим, що злочинців ще не знайшли.

Неоднозначною була реакція і колег-журналістів, багато з них уже не писали про одіозність постаті загиблого, а радше вголос розмірковували про свободу слова, про її рівень і відповідальність за сказане. Писали і про захист прав журналістів, про те, наскільки люди цієї професії незахищені. Геть з іншого боку розкрили Олеся Бузину політологи — описували дискусії, які тривали годинами, «без кави, чаю та цигарок».

Читаючи ці пости, чомусь пригадала показові спроби колишньої влади боротися за свободу слова й права журналістів. Комісію, яку тоді створили і до якої увійшли й представники Адміністрації Президента та Генеральної прокуратури. Засідання, на яких профспілки постійно повторювали прізвища тих, хто загинув, на кого напали під час виконання редакційних завдань. Їм чемно посміхалися представники тодішньої Адміністрації Президента й обіцяли обов’язково взяти розслідування цих справ на контроль. А вже на наступному засіданні все повторювалося знову, ніби хтось прокручував одну й ту саму кіноплівку.

Уже рік ми живемо в іншій країні, де люди заплатили занадто високу ціну, зокрема і за свободу висловлювати свої думки. Тому розслідування вбивств журналістів у центрі уваги правоохоронців. Потрібно віддати їм належне за досить швидку реакцію на загибель ще одного нашого колеги — журналіста інтернет-видання «Обком» Сергія Сухобока. Слідство з’ясувало, що потерпілий жив на дачі у свого товариша. Нетверезі сусіди затіяли з ним бійку, яка стала для нього останньою. Спочатку вони побили Сухобока, а потім витягнули надвір і продовжили знущатися. Закривавлене тіло залишили на вулиці. Працівники міліції знайшли підозрюваних за місцем проживання.

Президент Петро Порошенко ще у день вбивства Бузини зробив заяву про необхідність швидкого й прозорого розслідування обох убивств: і Бузини, і колишнього нардепа Олега Калашникова. «Очевидно, що це — події одного ряду, — сказав Порошенко. — Їхня природа і політичний сенс зрозумілі. Це свідома провокація, яка ллє воду на млин наших ворогів. Вона спрямована на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні, на дискредитацію політичного вибору українського народу». Президент наголосив, що розкриття цих резонансних злочинів для правоохоронців — справа честі.

Поки правоохоронці працюють, виконуючи доручення глави держави, люди приходять до будинку Олеся Бузини з квітами, а журналістів на рівні підсвідомості турбує, наскільки небезпечно відтепер виконувати свої професійні обов’язки.