Уже, мабуть, не дивина, коли і державні, й приватні університети пропонують абітурієнтам, так би мовити, непрофільні, але популярні напрямки підготовки. Приміром, з регіонального політеху ви можете вийти з дипломом юриста і навіть дизайнера. Не виняток і журналістська освіта. Якщо раніше в Україні було дві потужні школи журналістики, то сьогодні цей напрямок підготовки абітурієнтам пропонують численні виші.  

Обидва увінчані всесвітнім визнанням і майже не відомі загалу в Україні: Юрій Поздняков — один з найкращих креативних педагогів-жонглерів світу, і його учень — студент цього закладу Олександр Кобліков, переможець найпрестижнішого міжнародного фестивалю в Парижі «Cirgue de Demain» («Цирк майбутнього»), котрий, як ніхто на земній кулі,  вміє жонглювати 14 м’ячами.

Нинішнього року голова цієї організації лучанин Олександр Багнюк отримав високу нагороду – орден «За заслуги ІІІ ступеня». Цим наша Українська держава фактично визнала подвиг його особисто та живих і покійних уже нині його однополчан. Тих самих, що будували перший російський промисловий газогін «Саратов — Москва»…  

Щоранку доводиться спостерігати, як до школи поспішають… рюкзаки. Адже дітей часто й не помітиш за величезним ранцем — маленькі «герої» щосили тягнуть на своїх крихітних плечах непідйомну ношу.
Щоб дізнатися, скільки кілограмів носять школярі за плечима, «УК» зважив ранці учнів різного віку. Так, ноша другокласника «тягне» майже на 3,5 кг, шестикласника — на 5,3 кг, а дев’ятикласника — на всі 6,5 кг. Як зробити портфель українського учня легшим, розповідає перший заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Святослав Серебрянський. 

Цього року на XIII Міжнародному фестивалі моновистав у македонському місті Бітола актор Євген Нищук отримав першу премію, обійшовши своїх колег з Ізраїлю, Німеччини, Хорватії, Англії, Болгарії. Вистава «Момент кохання», яку він представив на суд журі й глядачів, створена за оповіданням Володимира Винниченка. Своїми думками про цю та інші роботи актор поділився з кореспондентом.

Чомусь здається, що село спроможне на диво. Може, тому, що селяни ближче до землі, терпеливі і по-життєвому мудрі. Може, тому, що на них не «кричить» щодня індустрія розваг, вони бережуть планету пісень і звичаїв та знають, що в дворі кожного робиться. Це ж не в цеху, де складають літаки, брали слова для словників, а черпали їх з мовного багатства сіл, щоб літаки були українські.

Коли говорять про Суми театральні, неодмінно згадують ТЮГ. Для місцевих юних театралів ця абревіатура стала своєрідним паролем-ключиком, який відчиняє двері у світ дитячого театрального мистецтва, обіцяючи неповторні миті зустрічі з прекрасним.
Далеко не всі шанувальники дитячого театру знають, що сьогоднішній будівлі на вулиці Покровській рівно століття.

Коли восени в Ужгороді проходила десята виставка-ярмарок «Тур’євроцентр Закарпаття», оператори висловлювали стурбованість нижчою, ніж зазвичай, зацікавленістю зимовим відпочинком у горах. Але побоювання не справдилися: ще за півтора місяця до Нового року та Різдва у відпочинкових закладах Закарпаття місць майже не залишалося.
Втім високий сезон, який триває з останніх днів грудня по 9 січня, — це одне, а решта зими — інше.

Історія зберегла прізвища перших українців — Василя Єлиняка та Івана Пилипіва, що прибули до канадійського Монреаля на судні «Орегон» 17 вересня 1891-го. Обоє з  Небилова, тодішнього Калуського повіту, а нині Рожнятівського району Івано-Франківської області. Наступного року приклад земляків наслідували ще сім родин  з того самого села. В одній з них —  Василя Яціва — 14 лютого 1893 року народився син Франко. Це і була перша українська дитина, народжена в Канаді.

Так вітчизняна кіногалузь не розкошувала вже давно: цього року коштів на її розвиток держава виділила вп’ятеро більше, ніж торік,  — 111 млн грн. На наступний рік планується виділити загалом 176 млн грн (з них 160 млн — на створення й поширення національного фільму), повідомила на підсумковій прес-конференції голова Державного агентства з питань кіно Катерина Копилова.