ВИБОРИ

Чергові парламентські перегони відбудуться  у визначені законом терміни і за визначених  законодавцями умов

Календарне літо закінчилося, і розніжений відпустками політичний бомонд поволі починає «в’їжджати» в новий передвиборчий сезон. То лише здається, що до наступних парламентських перегонів ще є досить часу — до офіційного початку кампанії залишається якихось сім місяців, а до самих виборів — трохи більше року. Тож готуйся, електорате, незабаром політики всіх мастей і відтінків розпочнуть стару як світ гру під назвою «Хто найбільше наобіцяє»…

Ну, електорат — електоратом, а от Центральна виборча комісія вже в силу свого призначення подих нових виборів констатує безпомилково і навіть якось буденно. Певна річ, увесь її невеликий персонал навряд чи переймається грядущим «краснобайством» претендентів на парламентські мандати — тут уже чули і бачили всякого. Цікаво інше — як ЦВК оцінює конкретне нормативно-правове забезпечення майбутніх виборів? Днями представникам ЗМІ трапилася нагода поспілкуватися з головою Комісії Володимиром Шаповалом, відомим фахівцем з конституційного права. Володимир Миколайович презентував журналістам книгу «Історія Основного Закону», написану ним у співавторстві з секретарем комісії, яка готувала чинну Конституцію України, Альбертом Корнєєвим. Природно, мова зайшла і про підготовку до наступних парламентських виборів, які мають відбутися в останню неділю жовтня 2012 року. Хтось зауважив: «мають» ще не означає «відбудуться»…

 — Вибори повинні відбуватися у визначені Конституцією і законом терміни. Як юрист я не сприймаю, коли хтось пропонує, скажімо, перенести чергові парламентські вибори на 2015 рік, аби провести їх укупі з президентськими. Це що — продовжимо ще раз депутатський строк, створивши прецедент такого собі «довгого парламенту»? Юридично це неприйнятно, а в суспільно-політичному сенсі — шкідливо і небезпечно, бо тоді можемо стати в ряд з деякими колишніми «братніми республіками». Ми — європейська країна ХХІ століття, що має підтверджувати, зокрема, і зміст нашого виборчого законодавства, і практику його застосування, — вважає голова Центрвиборчкому. Він висловив переконання, що все або «майже все», офіційно задеклароване у законі, буде реалізовано, включаючи строки виборів, виборчу систему і величину так званого прохідного бар’єра.

Нагадаємо, за проектом відповідного закону наступні вибори депутатів Верховної Ради пройдуть за змішаною мажоритарно-пропорційною системою в пропорції 50 на 50. Іншими словами, половину парламентарів обиратимемо за партійними списками, половину — в мажоритарних округах. До речі, Володимир Шаповал не є палким прибічником саме змішаної системи: «Ми неодноразово заявляли, що потрібно створювати реальну партійну систему, а хоча б законодавчих умов для цього не створюємо», — каже він. На його переконання, варто було б зупинитися на пропорційній системі з відкритими списками і преференціями при голосуванні — тоді у виборця буде вибір, статус громадянина з правом реального голосу, чого його позбавляють закриті, як тепер, списки.

Знову-таки, як юриста з великим конституційним, скажімо так, стажем Володимира Шаповала «дивують, насторожують і навіть шокують» деякі зміни, внесені в Конституцію України в частині проведення чергових виборів різного рівня. Приміром, те, що, власне, самі зміни внесені до Перехідних положень Конституції — апріорі тимчасового документа. Це вже не кажучи про те, що чинний склад парламенту, прийнявши цей закон, фактично продовжив строк своїх повноважень. Ще одне — деякі пункти нового додатку до Перехідних положень містять дуже своєрідну формулу. Приміром, п. 15: чергові вибори до Верховної Ради України після відновлення положень Конституції в редакції 1996 року… ну, і так далі. Маємо юридичний факт вживлення в чинну Конституцію припису, що в нас відбулося відновлення положень Конституції. А хто поновив? Конституційний Суд, який… не має на те повноважень. Правовий феномен, легалізований в самому Основному Законі!

— Як державна посадова особа я не хотів би оцінювати перспективи майбутніх виборів, — сказав на завершення Володимир Шаповал. — Але зазначу, що зараз маємо справу з більшою прогнозованістю. Це позитив. Саме ж виборче законодавство для мене — найбільш політизована частина конституційного права. Звичайно, будь-яка політична сила, перебуваючи при владі, хоче мати більш лояльний до неї та її прихильників виборчий закон, а тому й діє відповідно. Інша справа, наскільки «інтенсивно» діє влада в цьому напрямку. Чим мені імпонують, скажімо, західні демократії — тим, що там у виборчій практиці хоч і мають місце певні «вульгарності», але їх не декларують привселюдно, дотримуючись політесу. У нас же без докорів сумління можуть прямо обговорювати речі, пов’язані, приміром, з маніпулюванням політичною свідомістю, і це вважається цілком нормальним.