В одному з райцентрів на місці штахетника, який раніше відмежовував двір присадибної ділянки від вулиці, виріс цегляний мур. Гарний, але метрів шість заввишки. Новий власник ділянки, зводячи його, знехтував будівельними нормами, та чи сховався від людей за високим муром? Звісно, ні. Місцеві добре знають, як він ставиться до них, як заробив капітал.

Розповів про це приятелеві, який чотири роки був на заробітках у Канаді. Він зауважив, що там двері на замок не замикають. «У приватному секторі огорожі між будинками немає. Зелені газони, доріжки — і все. Там люди заможно живуть. А у визначений день вони виносять на край дороги непотріб на утилізацію. Я з того непотребу приволік двометрового холодильника, який у мене ще чотири роки працював. Меблі теж звідти взяв», — розповів він.

Канада — один з лідерів у світі за стандартами життя. Рівень злочинності в ній у рази менший, ніж у сусідній країні. Чому живуть добре? «Інформаційне поле у них працює на створення позитивних емоцій», — запевнив приятель.

Узяв одну з місцевих газет. На першій сторінці матеріали із заголовками: «Геї одружилися», «Піп наїхав на атовця». Хіба це топ-новини з життя краю та України? Однак є запит суспільства на таку інформацію, що підтверджується накладом видання.

Мало стало золотої середини, та й ту розмивають. Якось по телеку під час дискусії один респектабельний чоловік зазначив, що в певній системі підприємств ходять шалені гроші. «Не повірю, що там не крадуть, і ви не повірите, що не крадуть», — підсумував він. Виходить, що не виховання і поведінка призвели до зловживань, а те, що там великі обсяги замовлень.

Раніше було більше доброзичливості й довір’я. «У моєму селі на Поділлі хати зачиняли тільки на клямку. Бабуся ставила порожню трилітрову банку за огорожею, а гроші під нею. Хто продавав молоко, сам брав порожню банку і гроші, натомість ставив повну», — сказав приятель. А, наприклад, на Одещині якщо з двору ішли, двері підпирали віником або впоперек них ставили палицю. Коли ж їхали із села у справах, тоді вже на замок замикали.

А нині в моді високий мур. Понад те, виросли царські села, в які чужого не впустять (а якщо кожне українське село встановить шлагбаум — як тоді?). Відгородилися, зачинилися, а краще не стало. Україна — одна з найбідніших у Європі.

Колись на сторожі моралі був осуд громади. Тепер у нас цивілізованих законів багато, однак у повсякденному житті нерідко демократія та мораль окремо, а вирішення питань матеріального забезпечення сім’ї чи особи окремо. Чи не тому відбувається так: то терпимо безмежно, то несемося навіжено невідомо куди?