Заклик «Купуй львівське!» славний і актуальний. Проте одразу виникає запитання: а що, власне, купувати? Півгодинної екскурсії залами виставки-ярмарку «Львів ський товаровиробник», який кілька днів проходив у Львівському палаці мистецтв, достатньо, аби оглянути експозицію. Побачене враження не справило, й тим паче захоплення не викликало. Вразила хіба що скромність асортименту. Виникає запитання: захід проігнорували виробники чи причина в тому, що катастрофічно зменшилися кількість та асортимент продукції місцевих підприємств?
Напевне, саме з цього й варто розпочати: з місцевого, як і вітчизняного ринку загалом, зникла велика група продукції, що впродовж багатьох десятиріч була візитівкою промислового Львова. Нині місту, якщо відверто, особливо нічим похвалитися. Динаміку демонструють хіба що підприємства харчової й легкої промисловості. Вони пережили скрутні часи перехідного періоду і набирають обертів. Від банкрутства й занепаду рятувалися роботою за давальницькими схемами. Більшість і тепер працює на замовленнях західних фірм. З решти «зубрів» промислового Львова на ринку залишилося небагато. Тому в мерії давно почали думати про налагодження діалогу з виробниками, позаяк 80% міського бюджету наповнюють саме підприємства, що легально працюють. А позбавляти Львів статусу промислового центру ще зарано.
Невдовзі його обличчя, на думку експертів, визначатимуть підприємства з високотехнологічним виробництвом. Місцева влада з-поміж багатьох напрямків визначила ті, які мають перспективу розвитку саме на Львівщині: вантажопідйомна техніка, деревообробка та меблеве виробництво, перероблення вторинної сировини й альтернативні енергетичні матеріали, ІТ-технології, біотехнології, виробництво лікарських препаратів. І, звісно, важко уявити сучасний Львів без розвитку індустрії моди, дизайну, книговидання, в яких древнє місто традиційно було законодавцем моди.
Правильність обраної стратегії підтвердила представлена на ярмарку продукція підприємств легкої промисловості. Приміром, панчішної компанії, яка шість років тому розпочала створювати абсолютно нове виробництво у Львові.
— Братися за спорудження фабрики, вкладати астрономічні кошти в реконструкцію занедбаного недобуду, придбання сучасного японського й італійського обладнання (загалом обійшлося у 12 мільйонів доларів США), підготовку робітників було до певної міри ризиковано, коли ринок заповнений продукцією турецького чи китайського виробництва, — розповідає генеральний директор компанії Сергій Іванович Самохвалов. — Та вдало вибрана стратегія допомогла зайняти відповідну нішу на ринку. Попри те, що її вартість не можна вважати низькою, споживачі оцінили її якість. Приміром, на дитячі колготи навіть не встигаємо покривати попит.
Черг до боксу з продукцією протезного заводу, звісно, немає — товар специфічний, каже головний інженер Юрій Галась. Але не бракує тих, кому конче потрібні технічні засоби реабілітації при догляді за дітками, хворими на ДЦП. Малюка з порушенням опорно-рухового апарату на звичайний дитячий велосипед не посадиш, натомість виручить спеціально сконструйований триколісний. На підприємство надходить чимало листів із проханням виготовити такий для дітей, чекають на них і в реабілітаційному центрі. Чекає також завершення сертифікації вертикалізатор, який стане надійним помічником для батьків та інтернатів. Обидва технічні засоби, виготовлені на держзамовлення, управління соціального захисту безкоштовно передаватимуть родинам та інтернатним закладам.
— Я радий, що на виставці представлено якісну продукцію наших підприємств. Закликаю всіх вибирати її не з патріотичних міркувань, а тому, що вона краща — і за ціною, і за якістю. Купуючи в наших виробників, — наголосив Львівський міський голова Андрій Садовий, — ми залишаємо гроші в хаті, а головне — фінансуємо розвиток виробництв. Підтримуючи місцевих виробників, робимо користь місту і львів’янам: зменшуватиметься рівень безробіття, зростатиме достаток родин і наповнюватиметься додатковими надходженнями міський бюджет і загальнодержавний.
Ми в Google+