І знову холоди прийшли на Чоколівку (мікрорайон у Солом’янському районі столиці) якось раптово, неочікувано і без попередження. Хоч опалювальний сезон офіційно розпочався в Києві ще 16 жовтня, в нас він не стартував і досі. І це в час, коли вночі температура повітря вже сягає мінусових позначок, а вдень, попереджаючи, що зима на порозі, кілька разів ішов сніг. У моєму й сусідніх будинках ні гарячої води, ні тепла.

І все це попри те, що без гарячої води сиділи півліта: «Проводиться перевірка труб до зими, вибачайте за тимчасові незручності». Дивно, але пам’ятаю часи, коли для цих перевірок комунальникам вистачало двох тижнів, нині ж чомусь і двох місяців замало.

Проте спочатку, підозрюю, нам тепло не вмикали просто через економію. Місцеві комунальники знають, що люди тут звикли бути обділеними комунальними благами. Бо день у день від оголошення офіційного початку опалювального сезону в нас тепло не вмикали ніколи (принаймні останні 20 років, як тут живу). Спочатку на кілька днів пізніше, згодом — на тиждень, а торік — на 11 днів. Але щоб аж так, як нині…

Цього року в трубах забулькотіло тільки 29 жовтня (у неділю), проте тільки й того. Ні тепло, ні гаряча вода так і не з’явилися. А наступного дня прочитала у соцмережах, що протягом того дня сталося два прориви труб з обох боків мікрорайону. Перший — на Караваєвих Дачах. Окріп побіг по трасі, заливаючи машини, припарковані біля радіоринку, і перетворюючи взуття випадкових перехожих на мотлох. Повідомляли також, що мешканці навколишніх будинків одразу зателефонували до Київенерго і доповіли про аварію. Проте… гаряча вода й далі виливалася сотнями кубів увесь день та всю ніч до ранку 30 жовтня (понеділка). Не псувати ж через таку дрібницю вихідний день працівникам ремонтних бригад! Але, як виявилося, і це ще було не все. Ближче до вечора 29 жовтня ще один прорив стався із протилежного боку — на площі Космонавтів. Гарячою водою залило підземний перехід. Його обтягли яскравими стрічками, люди мали йти в обхід. Але щодо самої води — і там, як пишуть сусіди у соцмережах, підкріплюючи слова фотографіями, потоки окропу бігли навколишніми вулицями знову-таки до ранку понеділка.

Принагідно згадала, як нам намагаються нині нав’язати загальнобудинкові лічильники води. Буцімто саме з ними облік вестимуть прозоро і чесно. Але скажіть: чиїм коштом покривали б ті сотні кубів окропу, які витекли за майже добу з аварійних труб у двох місцях проривів? Тому для себе давно вирішила: навіть якщо врешті ці лічильники нам таки нав’яжуть і встановлять, ніколи й нізащо не платитиму за їхніми показниками. Тільки за квартирними. Адже слід бути щонайменше олігархом, щоб оплачувати недбалість і лінощі працівників Київенерго.

До яких лише служб не скаржилася: усіх екстрених Київенерго, адміністрацій і комунальників міста й району. Звернення реєструють, але нічого не змінюється. У районній диспетчерській щодня, коли вдається додзвонитися, кажуть, що все обов’язково підключать: завтра. І так уже третій тиждень. Тож лягаючи спати під дві ковдри у двох парах теплих шкарпеток, двох парах теплих штанів та двох светрах, все одно по кілька разів за ніч прокидаюся від того, що від холоду зуб на зуб не потрапляє. Адже не залишиш обігрівач працювати вночі — страшно. А старий будинок, який звели ще у 1960-ті роки, дуже холодний.

А як усі гуртом мешканці навколишніх будинків вмикають обігрівачі й бойлери, то не дивно, що стара електропроводка не витримує навантажень. Приклад того, чим може скінчитися, — пожежа, яка днями сталася на сусідній вулиці Антонова. У піцерії на першому поверсі вибухнула витяжка, яку, підозрюю, увімкнули в режим опалення, щоб обігріти приміщення. Очевидці стверджують, що полум’я здіймалося аж до 4 поверху. У будинку на певний час вимкнули ще й холодну воду з електрикою, а кілька під’їздів залили піною.

Але й це ще не все. Після проривів труб у мікрорайоні почалися (хоча, мабуть, все-таки поновилися) провали ґрунту. Недавно довідалася, що, виявляється, Чоколівку побудовано поверх величезного старого колектора, який тривалий час в аварійному стані. В інтернеті читала, що вже кілька років поспіль місцеві дигери-активісти зверталися до міської влади з тривожними сигналами й проханням надати кошти на його ремонт, доки не сталося серйозної біди. Але, як зрозуміла, на тому справа й зависла…

І ось нині, після двох проривів тепломереж, щодня в інтернеті з’являються по кілька повідомлень про те, що то на Караваєвих Дачах, то на нашому бульварі, а то на площі Космонавтів провалюється ґрунт. У деякі ями потрапляли припарковані поряд легковики, власники яких зазнали значних збитків. Отже, мікрорайон загрозливими темпами сповзає під землю. Тож увечері, засинаючи на другому поверсі будинку, побоююся, щоб не прокинутися вранці десь… на рівні підвалу.

Але й тут реакції і міської, і районної влади — нуль! Солом’янське шляхоуправління одразу відповіло, що то не їхня провина — вони відповідають лише за асфальт зверху. А що вибухають труби під ним — не їхня парафія. Районна адміністрація киває на Київенерго — то їхні труби, а компанія приватна, ми на них не впливаємо. Що ж до самого Київенерго — там узагалі всі екстрені служби просто вимкнули телефони.

І це у ХХІ столітті майже в центрі столиці країни, яка начебто прямує у Європу! Скажіть: кому і куди ще поскаржитися на все це неподобство, щоб не лише почули й поспівчували, а врешті навели лад?