Те, що відбувається на кількох донедавна заморожених будмайданчиках Одеси, цілком можна зарахувати до категорії очевидного неймовірного. Неймовірного, бо навіть у спокійніші часи питання довгобудів у місті вирішували вкрай мляво (мирного 2013-го жодну з таких будівель не виведено на фініш). Очевидного, бо добудова проблемних житлових об’єктів торік перейшла із площини обіцянок, зустрічей і пікетувань у русло підведення комунікацій, оздоблювальних робіт та благоустрою територій.
Як вдалося зрушити проблему з мертвої точки, навіть незважаючи на вкрай несприятливі економічні умови? «Немає невирішуваних питань, є неприйняті рішення», — каже Одеський міський голова Геннадій Труханов. Він припускає, що формально можна було б залишити цю проблему в царині спорів між двома суб’єктами: забудовником, що взяв гроші й не виконав зобов’язань, та інвесторами, котрі вповні заплатили за майбутні квартири, але залишилися біля розбитого корита.
Та міська влада вирішила допомогти людям, які опинилися в ситуації на межі: борги тиснуть, кредити тиснуть, жити ніде, за оренду платити нічим. Траплялося, що таке становище доводило людей до самогубства.
Не чекаючи милості
Від слів співчуття було зроблено крок до справи. Звернення по допомогу до Мінрегіонбуду дало розуміння, що чекати фінансової підтримки з центру не варто. В міському бюджеті, звісно, зайвих коштів теж немає. Тож міськрада частково відмовилася від своєї частки на об’єктах на користь будівельних компаній, яких так заохотила взятися за добудову покинутих непорядними колегами будинків.
«Закон дає нам право на частку житлової забудови до 4% і до 10% — у нежитловому фонді, — пояснює Геннадій Труханов. — Пішли на зменшення частки міста в окремих об’єктах до 1—2%. Цей відсоток мають зараховувати до бюджету розвитку, але він неодмінно і на невизначений термін зависає у казначействі. Віртуально ми стали б багатшими, а водночас мусили б над цим багатством сидіти й чахнути, не маючи змоги залучити його до розв’язання міських проблем».
Безумовно, гроші у казначействі зависають не просто так. Ними держава намагається латати фінансові дірки, яких нині хоч відбавляй. Але навряд чи хтось зміг би дорікнути міській владі, що вона пішла на те, щоб понад тисяча одеситів отримали дах над головою, за який вони свого часу заплатили.
Без утриманських настроїв
Ідеться про людей, що чекають на житло у п’яти будинках, покинутих недобудованими компанією «Альянс». А це 670 квартир. За планами міської влади, їх мають здати в експлуатацію до початку вересня. Перший із цих будинків зможе прийняти новоселів уже в березні.
За повідомленнями ініціативних груп інвесторів «Альянсу», на одному з будинків саме цими днями, з першим весняним теплом, роботи істотно активізувалися. Суто споживацька позиція з-поміж інвесторів — рідкість. Лише одиниці висловлюються у тому дусі, що «я заплатив повну вартість квартири, тож і давайте її мені сюди повністю готовою». Стяжка у квартирах, вхідні двері, батареї опалення, індивідуальна електропроводка — все це люди зголошуються робити власним коштом, щоб наблизити довгоочікуваний час здачі будинків. Нетерплячку посилює нестабільність у країні — люди бояться, що коли не вдасться вирішити питання у найближчі місяці, то воно знову може зависнути на невизначений термін.
Ініціативні групи будинків також сприяють наповненню добудовчої скарбнички, вишукуючи нереалізовані квадратні метри, які можна було б продати. Така обнадійлива картина далеко не на всіх одеських довгобудах. Площа вищезазначених п’яти будинків — приблизно 30 тисяч квадратних метрів. Площа ж усіх одеських недобудов сягає мільйона квадратів.
Перші кроки на довгому шляху
«Системного підходу немає», — нарікає лідер громадської організації «Праве діло» Олег Михайлик. І зауважує, що міськрада уникає «важких будівництв» (згадані п’ять будинків справді були високого ступеня готовності — від 60 до 90%), а ті зрушення, що відбулися, — відгомін напрацювань колишньої місцевої влади. Щоправда, активіст визнає, що до напрацювань цих руку доклав і нинішній міський голова, тоді ще народний депутат. А вибір п’яти перших щасливчиків, імовірно, продиктований і ступенем їхньої готовності, і тим, що замовником їхнього будівництва був саме міськвиконком, а звідси й більший рівень відповідальності за долю цих об’єктів.
«Цей досвід розповсюдимо на все місто», — запевняє Геннадій Труханов. Каже, що досягнуті раніше домовленості щодо ЖК «Золотий берег» зірвалися через економічну та політичну ситуацію в країні, тож шукають нового забудовника. Власника «Морської симфонії» викликали з Києва. Зробили пропозицію, від якої він не зміг відмовитися: відтермінування строку платежу, але вже зараз знайти 5—10 мільйонів і вийти на майданчик. На кожен випадок є рішення. Міська рада займатиметься і тими будовами, що вже роками перебувають на рівні фундаменту, а то й котловану. Якби не було війни, міський голова міг би говорити й про конкретні строки.
Доволі несподіваною виявилася новина від Олега Михайлика. За його даними, триває будівництво на об’єктах будівельної компанії «Консоль», яка належить спікерові самопроголошеного кримського парламенту Володимирові Константінову. «Парадокс, — каже активіст, — а місцеві крадії нікуди не ділися, і ніхто не може змусити їх працювати».
Але міський голова запевняє, що ті, хто не повернуться до праці на покинутих об’єктах, не працюватимуть ніде у місті: жодне узгодження, жодний дозвіл для них не затвердять на сесії міськради. І сховатися за новою назвою не вийде. «Маємо йти до того, щоб забудовник продавав квартири не з фундаменту, а за готовності будинку на 50—70%», — таким міський голова бачить один із рецептів від довгобудівських рецидивів.
Це бачення перспективи. Нині ж Одеса чекає на п’ять перших ластівок, що мають дати житло тисячі городян, а десяткам тисяч — надію, що буде і на їхній вулиці свято.
Ми в Google+