Верховна Рада ухвалила новий закон про засади функціонування державної мови, який, за винятком окремих його положень, набуде чинності через два місяці після публікації. Після тривалих обговорень і внесення правок парламент ухвалив софт-версію мовного закону. З нього прибрали норми про мовних інспекторів і покарання у вигляді тюремного ув’язнення за повторні грубі порушення закону. Було також вирішено подовжити перехідний термін до трьох років положення про адміністративну відповідальність у вигляді штрафів.

Уперше за 28 років незалежності в Україні з’явився повномасштабний і всеосяжний мовний закон. Він закріплює за українською статус єдиної державної мови, обов’язкової для органів державної влади та публічних сфер на всій території держави. Спроби просувати на території України ідею багатомовності закон прирівнює до дій, спрямованих на повалення конституційного ладу. У документі окремо наголошено, що чинність його положень не поширюється на приватне спілкування та мову релігійних обрядів. При цьому за дужки винесено мовні права нацменшин. У тексті йдеться, що ці питання регулює закон про права нацменшин.

Відтепер перші особи держави, керівники всіх міністерств і відомств, державні чиновники, народні депутати, очільники місцевих органів влади, судді, правоохоронці, військовослужбовці, працівники закладів освіти та охорони здоров’я зобов’язані під час виконання службових обов’язків послуговуватися виключно державною мовою. Українська має бути робочою мовою органів державної влади і діловодства. Підтвердження належного рівня володіння українською в деяких випадках — атестат про повну середню освіту, в інших — сертифікат про рівень володіння нею.

Мова освіти в Україні українська. Дітям, які походять з родин представників нацменшин і корінних народів, закон гарантує право на навчання в комунальних школах і садках рідною мовою разом з українською. Мовою науки і культури закон також проголошує державну. Закон дозволяє використовувати іншу мову, крім української, під час культурних заходів, «якщо це виправдано творчим задумом організаторів». Художні фільми мають демонструвати державною або з дубляжем чи субтитрами. Книговидавці, внесені до держреєстру, зобовязані видавати українською не менш як половину своєї продукції. 

Після набуття законом чинності відвідувачі кафе і ресторанів мають право вимагати меню та обслуговування державною мовою. Перейти на іншу працівник сфери обслуговування може лише на прохання клієнта. Загалом усі підприємства і організації всіх форм власності, які працюють зі споживачами, повинні здійснювати обслуговування українською мовою. Це правило поширюється також на інтернет-магазини і торгівлю через інтернет-каталоги.

Мова телебачення і радіомовлення в Україні — державна. Закон збільшив квоти на використання української на ТБ і радіо.  Відтепер частка мовлення українською має становити не менш ніж 90% загальної тривалості передач і фільмів. Для місцевих телерадіокомпаній мовлення іншими мовами має становити не більш як 20%. Перехідний період для запровадження цієї норми становить п’ять років.

Щодо друкованих ЗМІ, то їх також повинні видавати українською. Видавець має право видавати газету або журнал у двох або більше мовних версіях, проте одна з них має бути українськомовна. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ українськомовних газет і журналів має бути не менш як 50%.

Закон визначає порядок функціонування Національної комісії зі стандартів державної мови, яка визначатиме рівень володіння українською та видаватиме відповідні сертифікати. Стежитиме за виконанням мовного закону уповноважений із захисту державної мови, якого призначатиме Кабінет Міністрів. Уповноважений ініціюватиме розслідування щодо порушень  посадовими особами норм закону, складатиме протоколи і застосовуватиме стягнення у випадках, встановлених законом.

Ухвалення окремого закону про функціонування державної мови — не типова для європейських країн практика. За словами колишнього голови консультативного комітету Рамкової конвенції РЄ із захисту прав нацменшин Франческо Палермо, лише у законодавствах тих країнах, де у мовній сфері існують певні проблеми, є відповідні положення. «Ідеться переважно про країни Центральної та Східної Європи», — констатував експерт.

Ухвалення двох окремих законів щодо офіційної мови і мови національних меншин — практика, яку заохочує наприклад ОБСЄ. Проте у реальному житті між цими двома законами можуть виникнути невідповідності, що породжує певні  труднощі в їх тлумаченні. Деякі застереження у європейського експерта викликає норма про штрафи за недотримання мовного закону, оскільки  вона не відповідає міжнародним стандартам. «Просувати мову слід лише за допомогою стимулів та заохочень», — наголосив Франческо Палермо.