У межах виставок «Зернові технології» та Agro Anіmal Show, що пройшли нещодавно в Києві, відбулось одразу кілька заходів за участі представництв інших країн, що є свідченням інтересу до вітчизняної аграрної галузі.

 

Яскравий приклад — агрофорум «Чеська Республіка — Україна», організований за сприяння посольства цієї держави. Це означає, що там на державному рівні зацікавлені у співпраці своїх компаній з нашими сільгоспвиробниками, бо бачать у ній взаємовигідну перспективу. Знаково, що на чолі делегації, яка взяла участь у виставкових заходах, був сам міністр сільського господарства Чеської Республіки Маріан Юречка. Якби наші західні сусіди не бачили в Україні потенціалу, то гостя такого рангу вітчизняні аграрії не дочекалися б.  Маріан Юречка (до речі, син фермера і скотар з неабияким досвідом) у вступному слові зауважив, що він мав плідну розмову з віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе. Із джерел у вітчизняному уряді відомо, що сторони обговорили співпрацю наших країн у галузі сільського господарства. 

Між нами, міністрами…

Зокрема йшлося про підтримку системи освіти, чеські технології та ноу-хау в аграрній та суміжних галузях, сприяння діяльності Держпродспоживслужби України.

За словами чеського міністра, наша країна має величезний потенціал в аграрній галузі, можливості зростання, досі повною мірою не використані (ми й самі це знаємо, але корисно почути зайвий раз від закордонного гостя). Реалізувати цей потенціал готові 13 фірм, представники яких завітали на виставку разом з міністром. Згодом, із розвитком співпраці, таких стане набагато більше. Вони пропонують сучасні технології та устаткування у тваринництві, рослинництві, виробництві кормів, генетичний матеріал, ветеринарні ліки тощо. Міністр наголосив, що продукція чеських виробників традиційно вирізняється європейською якістю і доступними цінами.

У відповідь міністр аграрної політики України Тарас Кутовий зауважив, що важко знайти країну, яка демонструвала б таке стрімке зростання в аграрній галузі, як Україна. Наприклад, виробництво сої за десять років зросло вдесятеро, інші напрями теж показують значний приріст — не менш як на 7%, а в середньому — на 15—20%. І це попри те, що не всі наші можливості використано, а щоб задіяти їх сповна, необхідні нові технології, розвиток сільськогосподарського машинобудування. Особливої уваги потребує тваринництво, зокрема боротьба з ветеринарними викликами. Це широке поле для взаємодії з чеськими колегами. 

Що нам пропонують?

Представники чеських компаній, що мають бажання працювати в Україні, до цих напрямів додали використання сільськогосподарських відходів як джерела зеленої енергії. Це стосується біогазових установок: вони перетворюють на енергію рідкі відходи тваринництва, які в нас найчастіше лише отруюють довкілля і призводять до конфліктів з місцевими жителями.

Або проблема ідентифікації тварин. У країнах ЄС кожна сільськогосподарська тварина від народження отримує паспорт, у якому відомостей більше, ніж у паспорті людини: батьки, потомство, вага, надої, інші біометричні характеристики. Натомість у нас, повідомив під час Дня Франції, що проходив у межах виставки, голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа, лише формується штат державної служби, яка має займатися цією роботою. Чому це потрібно і що ми на цьому втрачаємо, розповів Міхал Басовнік, керівник чеського кооперативу «Імпульс», що займається селекцією худоби симентальської породи.

Кооператив із селекції. Ми про таке поки що можемо лише мріяти. Щоправда, Міхал Басовнік зауважує: і в них десять років збирали людей, доки спромоглися щось створити, страх перед колективними формами господарювання міцно вкоренився на пострадянському просторі.

За останніх п’ять років в Україні закупили чимало худоби селекції «Імпульсу», зокрема на чотирьох фермах під Новоградом-Волинським на Житомирщині. Тварин, що туди надійшли, сертифіковано за міжнародним зразком. Але оскільки в Україні система сертифікації тварин і міжнародна система контролю надоїв не діє, їхнє потомство та його генетичний матеріал неможливо продавати на міжнародному ринку. Однак, зауважує Міхал Басовнік, продаж чистопородних тварин та їхнього генетичного матеріалу набагато вигідніший, ніж експорт молока та м’яса. Так втрачаємо значну частину нашого експортного потенціалу. Втім, чеські партнери готові допомогти створити систему контролю надоїв за міжнародними стандартами у тих тваринницьких господарствах, з якими співпрацюють. 

Про ще одну перевагу міжнародної співпраці побіжно згадав представник іншої чеської компанії: наші закордонні партнери можуть інвестувати в українське сільгоспвиробництво не лише власні кошти, а й залучати капітали інвестиційних агентств і банківських установ власної країни та ЄС. Для більшості наших сільгоспвиробників такий шлях фінансування поки що закритий, а питання доступу до коштів на прийнятних умовах стоїть вельми гостро.

Ще одна проблема, яку краще розв’язувати разом з європейськими партнерами, — епізоотичні загрози. Директор департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарії Держпродспоживслужби  Борис Кобаль під час Дня Франції в Україні назвав ці загрози не лише біологічними, а й економічними, соціальними та політичними. Адже припинення роботи тваринницьких ферм через пошесть спричиняє соціальну напругу в регіоні.

Віддзеркалення проблем

Надії на швидке подолання епізоотичних загроз аж ніяк не додають  недостатнє фінансування протиепізоотичних заходів (скажімо, торік з потрібних на це 272,2  надійшло аж 52 мільйони гривень) і сумнозвісна оптимізація ветеринарної служби, що на практиці виливається у скорочення кількості ветеринарних лікарень і згортання системи ветеринарних послуг. Якщо вже нині велика кількість господарств, за словами Бориса Кобаля, не перебуває на ветеринарному обліку, то в подальшому кількість сільськогосподарських тварин, які ніколи не бачили ветеринара, лише зростатиме. Мабуть, залишається сподіватися: якщо на рідну державу надії мало, то, може, хоч Європа допоможе? 

Є у наших тваринників й інші проблеми, яких вони не приховують перед потенційними партнерами, — все одно довідаються, то краще вже інформація з перших рук, ніж перекручена. Зокрема, через зміну системи дотацій для тваринників в Україні поменшало не лише великої рогатої худоби (за 2016 рік поголів’я ВРХ скоротилося на 2%, зокрема корів — на 2,7%), а й самих тваринників: відтоді, як було скасовано попередню систему відшкодування ПДВ для аграріїв, майже тисяча ферм закрилася. Відповідно скоротилася і кількість виробленого молока. Як повідомила аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко, за останніми даними Державної служби статистики, виробництво молока в господарствах усіх категорій у 2016 році скоротилося до 10,4 мільйона тонн (на 2,1%, або на 228,2 тисяч тонн). Щоправда, поліпшилася якість, а за якісніше молоко відповідно й вища ціна. Так, за молоко екстра-класу треба віддати близько 9,5 гривні за літр, за молоко вищого та першого ґатунку — понад 8 гривень. У 2007 році молоко екстра-класу в Україні взагалі не виробляли.

Однак нині виробники молока потрапили в патову ситуацію: з одного боку, виробництво кращого молока необхідно стимулювати вищою ціною. З іншого — можливість підвищення ціни стримує скорочення споживчого попиту населення: якщо підвищувати ціну на сировину й надалі, це спричинить подальше зростання ціни продукції. І хто ж готовий її заплатити? Тому аналітики прогнозують подальше скорочення попиту.

На вістрі цінових ножиць балансують і свинарі: скорочення попиту через падіння купівельної спроможності населення спричиняє зниження виробництва. Тоді на ринку виникає певний дефіцит, через який зростає ціна, свинина знову стає більш вигідною, але наново наростити  виробництво у стислі терміни неможливо, ніша заповнюється за рахунок імпорту, настає перенасичення ринку і тоді знову скорочується виробництво. Виходу з такої ситуації в Асоціації свинарів України поки що не бачать. 

Загалом на падіння купівельної спроможності населення нарікали усі українські доповідачі й представники закордонних компаній, які вже працюють в Україні. Але це проблема загальноекономічна, і подолати її зусиллями однієї галузі, хай навіть високорозвиненої, неможливо.

Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»