Широковідома акція могла б знайти нове звучання на Луганщині, трансформувавшись на захист підприємств, що залишилися або переїхали на підконтрольну Україні територію, але страждають через затоварення. Хлібопекарські підприємства Луганщини нині ви користовують лише 61% потенціалу — інші обсяги споживання забирають сусідні області. Така сама ситуація і в масложировій галузі: завантаженість — 33%, тож потрібно терміново шукати нові ринки збуту. Пояснення цього феномену — закриття провезення товару на непідконтрольні Україні території, куди ці підприємства традиційно постачали до 75% своєї продукції.

Великі супермаркети не беруть місцеву продукцію, стверджуючи, що не знають її конкурентоспроможності. Що робити? Цій проблемі було присвячено робочу нараду в Луганській обласній військово-цивільній адміністрації.

Купуйте масло — збережіть життя корові

«Чотири молокозаводи Луганщини, які залишилися на підконтрольній Україні території, мають великий потенціал (понад 60 найменувань продукції, сертифікати європейського рівня), але не працюють на повну потужність, бо не можуть зайняти свою нішу на ринку — вона дорівнює лише 5%. Наприклад, масла випускали до 1,5 тисячі тонн, а знизили показники до 1,1 тисячі тонн», — зазначила заступник директора департаменту агропромислового розвитку Любов Безкоровайна.

За її словами, проблем багато. Ці підприємства могли б закуповувати у населення більше молока. Але зазнають збитків навіть через необхідність оплачувати електроенергію для холодильників, де зберігається нереалізована продукція. Тим часом на сільських територіях багато людей, які живуть за рахунок корів. Продали молоко — купили хліб, інші продукти й товари. Не змогли продати молоко — нічим годувати корову. Тож коли бідує закупівельне підприємство, в районі зменшується й поголів'я корів.

За даними департаменту агропромислового розвитку, якщо торік на підконтрольній Україні території області було 39 тисяч голів корів, нині поголів'я скоротилося на 5 тисяч. Отже, завтра може статися так, що край бідуватиме вже від нестачі молока.

«Пропоную представникам торгових мереж, керівництво яких перебуває в Києві, порушити питання про преференції для місцевих товаровиробників, — каже Любов Григорівна. — Також необхідно, щоб місцеві підприємства брали участь у тендерах з постачання продукції школам, інтернатам, іншим бюджетним установам, а також армії. На нашій території багато воїнів, які хочуть їсти. Ми могли б забезпечити їх свіжими і якісними продуктами!»

Хто ховається під вивісками?

Але передусім слід розібратися із контрафактною продукцією.

«Наша область від фальсифікату не захищена. Зайдіть на ринок у Сєверодонецьку і подивіться: на торговому кіоску написано «Новопсковське масло», хоч завод з його виробництва не працює у Новопскові вже десять років. Приватники закупили площі й під вивіскою місцевого товару торгують спредом з Полтави. Прошу обласну військово-цивільну адміністрацію вплинути на відповідні контролюючі органи, щоб вони почали нарешті працювати», — закликає представник кремінського молокозаводу.

У креміннянців і старобільців, а також біловодців і марківчан, де молокозаводи є бюджетоутворюючими підприємствами для всього регіону, однакові проблеми: спочатку були спрямовані на постачання цілої області, тепер втратили величезний ринок збуту, а грошей на збереження вже виробленої, але нереалізованої продукції йде багато.

«Нині закуповуємо щодня майже 33 тонни молока, яке переробляємо. На складах у нас накопичилося 150 тонн продукції. Щодесять днів необхідно оплачувати тільки за молоко (без транспортних і виробничих витрат) понад мільйон. Наші торговельні мережі можуть допомогти такий обсяг реалізувати», — каже керівник ТОВ «Марківський сироробний завод» Олексій Бордін.

Він стверджує, що продукція, яку виробляє завод, не поступається аналогам з інших регіонів, а іноді якість марківських виробів вища. Але грошей на рекламу немає. Продукцію не знають. Чому б не провести виставку-ярмарок із демонстрацією сільгосппродукції й так розповісти про себе торговим мережам, провівши своєрідну безкоштовну рекламу для споживачів?

Боротьба за продовольчу безпеку

Навіть з огляду на негативні наслідки проведення АТО на території області (втрата об'єктів торгівлі — майже 68%) забезпеченість населення торговими площами становить 447 квадратних метрів на тисячу жителів, що вище від нормативу. Одне слово, торгова інфраструктура області добре розвинена. Але за даними обласної податкової служби, сфера реалізації в наповнюваності бюджету майже не бере участі. Щодня касовий збір у краї йде за межі Луганщини. Гроші не працюють в області, де їх збирають. А це мільйони гривень.

Через простій місцевих товаровиробників виникає соціальна напруга в регіонах, де підприємства є бюджетоутворюючими, адже в результаті бойових дій область із промислово розвиненої перейшла до розряду аграрних (із 567 промислових підприємств лише 87 залишилося на підконтрольній Україні території).

На великі торговельні мережі (на кшталт «Великої кишені» чи «Сільпо») вийти дуже важко — це знає кожен товаровиробник. Набагато ефективніше створити їм конкуренцію власною фірмовою торгівлею. Тож під час наради надійшла пропозиція: кіоски одного з підприємств, яке залишилося на непідконтрольній Україні території, візьме в оренду місцевий підприємець. Він зобов'язується торгувати в них молочними продуктами і хлібними виробами лише місцевих виробників. Тільки в Сєверодонецьку це 12 торгових кіосків, які обладнані холодильними установками.

А за підсумками наради заступник голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Клименко дав низку доручень, зокрема: підготувати листи до Кабміну щодо участі луганських виробників у тендерах на постачання продуктів харчування; правоохоронним та фіскальним органам перевірити наявність контрафактної продукції на території області; організувати ярмарки виробників продовольчої продукції підприємств області та зробити подібні ярмарки в інших великих містах Луганщини.

«Виходить, що всі наші підприємства з виробництва молока та хліба задіяні на 30 і менше відсотків. Але ж ми боремося за кожне підприємство, яке створює робочі місця, дає відрахування до бюджетів усіх рівнів», — підкреслив Юрій Клименко.

Бо це і є боротьба за продовольчу безпеку у практичній площині.