Лінія політиків, які ініціювали бойові дії на сході України, почала різко розходитися з лінією Президента, що взяв курс на вихід з війни та забезпечення мирних умов для відродження країни. Цей висновок можна зробити, зауваживши передвиборчий розкол нині правлячих сил і об’єднання частини людей із президентського оточення в окреме виборче угруповання. 

У середині серпня спробувала купити євро у Рівному: не для заощаджень — валюта була потрібна на дорожні витрати до Франції, куди саме збиралася. Міняйли за один євро вже тоді правили по 19 гривень. На моє здивування, чому так дорого, один із них, не моргнувши оком, випалив: «А ви що, не знаєте, завтра Росія вводить війська в Україну. То завтра буде 20, післязавтра — 25 і, відповідно, далі…» 

Нещодавно їздив до рідні у Санкт-Петербург. Мої знайомі не вважали цей візит до північної столиці слушним, особливо в час військового конфлікту. І наводили історію одного українського журналіста, який поїхав до своєї дівчини у Воронеж, а натомість потрапив до місцевого слідчого ізолятора. Але навіть такий вагомий аргумент не подіяв на мене. 

Днями пригадалися мені слова цієї популярної пісні Софії Ротару. І вони ж були останніми, що написала по Інтернету своїй нині вже колишній подрузі з Росії.

А познайомилася я з нею рік тому у Всесвітній мережі. Однаковий вік, сімейний стан, улюблені фільми та література, тож спілкувалися практично щодня. І тоді навіть не замислювалися, що вона — росіянка, а я — українка. Разом бідкалися, що погано знаємо англійську. Між собою листувалися російською. І ще півроку тому мене це аж ніяк не зачіпало, бо яка на ті часи була різниця… 

Ви знаєте, скільки коштує у стольному граді побудувати котеджик та підтягнути до нього комунікації? Експерти з нерухомості називають суми від 500 (п’ятисот!) тисяч гривень. До чого тут війна? Пояснюю.
Команда київського мера та купка депутатів вирішили «потурбуватися» про бійців АТО. А саме — нарізати їм земельки під, так би мовити, індивідуальну забудову.

Сто років тому українська земля стала ареною кривавого протистояння армій трьох імперій — Російської, Австро-Угорської та союзної їй Німецької, що зійшлись у Першій світовій війні. За спогадами сучасників тих подій, солдати з обох сторін конфлікту були сповнені патріотизму і мужності, однак через кілька років душі вояків переповнились апатією і впевненістю, що військо зрадили власні генерали і політики. Врешті-решт, це обернулося революціями, загибеллю імперій та ще кривавішими жертвами. 

Амбітний президент кожної країни мріє назавжди залишитися в історії як великий реформатор. Запам’ятатися прийдешнім поколінням таким, наприклад, як російський самодержець Петро І. Який, попри характер тирана, все ж таки «прорубав вікно в Європу». І зробив чимало, щоб його країна наблизилася до цінностей колиски культури — духовної, технологічної, архітектурної, лісівничої тощо. 

Що ж таке держава? Чому вона у нас така безпорадна, неповоротка, брехлива, бідна, розшарпана? Невже це втілення української ідеї, яку несли на шаблях козаки, на крісах — січовики, у борні — повстанці, на майданах — Небесна Сотня, під кулями — наші діти на сході? Щось тут не так. Звідкіля з’явилася гниль, яка нищить нас, як позбутися державного іржавіння? Міркуймо разом. 

Нинішня політика європейських держав стосовно путінської Росії мимоволі викликає асоціації із назвою відомої праці Леніна «Крок вперед, два кроки назад» та примушує засумніватись в їх здатності протистояти агресору, вже раз продемонстрованої у часи «умиротворення» Гітлера. 

— Особливий статус Донбасу? — перепитує донецький шахтар із 28-річним стажем Віктор. — Звичайно, підтримую! Проте заодно слід подбати не тільки про порядок проведення місцевих виборів та вільне використання російської чи інших мов, а ще й про використання індивідуальних плавзасобів. Навіщо? Бо наш Донецьк може невдовзі змінити сухопутний статус і перетворитися на щось типу Венеції… І хтозна, можливо, й на оті наступні вибори будемо добиратися міськими вулицями на саморобних плотах чи надувних матрацах. А місцеві «крутелики» обганятимуть нас вже не на «Мерседесах», а на швидкісних катерах чи скутерах.