Упродовж понад двох тижнів спостерігав щоранку, йдучи на роботу, поблизу Майдану Незалежності величезний натовп людей. Це протестний електорат, який помаранчевими колонами (поверх одягу на людях накинуті жилети жовтогарячого кольору) прямував в бік Національного банку вулицею Інститутською. Одного дня не втримався і витяг мобільний, щоб сфотографувати учасників акції. У відповідь почув кілька матюків з натовпу, ще й отримав фігуру з трьох пальців, яку скрутила в об’єктив якась дама.

Кому не відомі нарікання старших на молоде покоління? Часто звучить фраза на кшталт «Вони якісь не такі» й безліч розмаїтих епітетів, барвистість яких залежить від рівня культури та освіти, зокрема вуличної. На жаль, інколи й автора наві­дували такі думки радше філософського, ніж приземленого характеру.

Колись давно блискучий майстер короткої прози О. Генрі трохи іронічно й водночас дуже серйозно дав пораду журналістам, які брали в нього інтерв’ю. Мовляв, людей треба лупити правдою по головах, аби вони знали, що далі робити.

Нашого робочого цвіту, як кажуть, по всьому світу. Українці протягом майже трьох десятиліть доводять у різних країнах свою працелюбність і здатність стати їхньою повноправною у всіх сенсах слова частиною. Особливо адаптувалися до праці й життя наші співвітчизники, які поїхали шукати кращої долі та оплати в сусідню Польщу. «Урядовий кур’єр» вже писав про особливості роботи в цій країні українських мігрантів, їхні сподівання та побажання щодо поліпшення умов життя і праці.

Незадовго до новорічних свят жителів Харкова здивувала сенсаційна новина, яку оприлюднив Харківський антикорупційний центр. Посилаючись на дані порталу публічних закупівель ProZorro, активісти цієї громадської організації повідомили, що одне з комунальних підприємств міста витратило 6 мільйонів 197 тисяч гривень на придбання новорічного будиночка для Діда Мороза загальною площею 170 квадратних метрів.

У багатьох оселях православних українців поряд з іконами Ісуса Христа й Божої Матері можна побачити ікону Миколи Чудотворця, якого шанують і прославляють за милосердя. Він був дуже заможним, але так любив ближніх, що все своє майно роздав нужденним. Та й до цього ніколи не проходив мимо людського лиха. А оскільки не хотів наживати слави на чужому горі, то допомагав усім таємно.

Історія — наука вельми повчальна для тих, хто вміє правильно розуміти її уроки. Ось і ми нагадаємо про цікаві події, які сталися дуже давно, понад три з половиною тисячі років тому.
У XVIII столітті до нашої ери північ Єгипту завоювали кочовики, яких греки назвали гіксосами (як вони звалися насправді і хто такі були, достеменно не відомо). Південь Єгипту лишився формально незалежним, але дуже потерпав від небажаних сусідів — єгиптяни мусили сплачувати гіксосам данину, ті ще й зайняли гирло Нілу, перепинивши всі економічні зв’язки з країнами Середземномор’я (мимоволі згадуються Азовське море і Керченський міст).

Уже не дивують сюжети в теленовинах про кількагодинні припинення руху трамваїв через припарковані просто на колії автомобілі. Зазвичай це легковики віп-класу, а тому ніхто не скаже, що винуватець — дядько із села через незнання. Він справді нечасто буває в місті, однак усвідомлює, що його старенького «москвича» чи «жигулі» вагону із залізними колесами не об’їхати.

Якось один із критиків «Чорного квадрата» Казимира Малевича зауважив: коли довго дивитися на зовсім чистий аркуш білого паперу, здається, ніби тут щойно щось було.

Телевізійні кадри, як на Житомирщині зрубали одразу 400 молоденьких сосон і урочисто повезли їх до Києва, гострими стрілами вцілили в серце. Саме з них монтували головну ялинку України, тому одразу безжально підпиляли стовбури, щоб вставити їх у металеві опори. І це теж продемонстрували глядачам. Щиро кажучи, не розумію суті таких бравурно-урочистих відеорепортажів, які, проте, рік у рік наввипередки демонструють наші телеканали.