На початку журналістської кар’єри я отримав вкрай потрібний і повчальний урок від прокурора Житомирської області, коли почав доводити йому, що закон забороняє спорудження будь-яких будівель, крім гідротехнічних, у межах прибережних захисних смуг. Відповідь, що потрібно читати те, що справді написано, а не що хочеш прочитати, спочатку шокувала. Однак досвідчений юрист аргументовано роз’яснив різницю між поняттями «прибережні захисні смуги встановлюються», що є незавершеною дією, і терміном «встановлені», якого в українському законі немає. 

Ми вже трохи відвикли від цього. «Думала, що вже не доведеться стояти в такій довжелезній черзі», — поділилася 80-річна бабуся Ганна. — Та ще й за чим! При Хрущові в 1950-х стояли за хлібом. А нині — аби укласти договір із сімейним лікарем!» 

Пам’ятаєте «Пригоди Гуллівера», якими зачитувалися в дитинстві, хоча насправді ця книжка — попередження для дорослих? Ми переживали за головного героя, побою­ючись сили велетнів, симпатизували карликам і картали малий народ за безглузду війну через суперечки про те, з якого боку потрібно розбивати яйце; не могли змиритися з тим, що до мавп, які стали робочою худобиною коней, тамтешня влада збиралася відправити й Гуллівера. Але, виявляється, можуть бути сценарії більш моторошні, ніж описав Джонатан Свіфт. 

Завжди з інтересом читаю новини про своїх колег — і не тільки газетярів, а й працівників радіо, телебачення, інтернет-видань. Багатьох із них знаю ще зі студентських років, інші відомі за публікаціями, виступами в ефірі. 

У Полтаві така спека, що плавиться асфальт. Тимчасовий порятунок від неї приходить тільки вночі, та й то спати доводиться з навстіж відчиненими вікнами. Але з настанням сутінків на околицях з’являються байкери, а пізніше — великовагові автомобілі, які крім того, що заважають людям відпочивати, руйнують дорожнє покриття і навколишні будинки. Таке відбувається й на центральній у селищі Яківці вулиці Спартака. Великоваговий автотранспорт став їздити цією дорогою приблизно 11 років тому. Тоді місто готувалося бучно відзначити 300-річчя Полтавської битви. І його керівництво вирішило, як усім здавалося, тимчасово перенаправити потік автотранспорту з вулиці Шведська могила, яка проходить поряд з музейним комплексом «Поле історії Полтавської битви», на вулицю Спартака. 

Їм по 45. На двох у них восьмеро дітей. Але в їхньому будинку й на подвір’ї не лунають дзвінкі дитячі голоси. Немає пісочниці з розкиданими іграшками, немає гойдалок і дитячих велосипедів. Довкола хати все позаростало бур’янами, город напівзасаджений. У дворі траву жує козеня — добре, що влітку її вдосталь, бо сіном у сараї й не пахне. Сьогодні вони тверезі, бо на порозі комісія із соціальної служби. З’ясовуватиме, чи можна повертати матері п’ятьох дітей (від 5 до 15 років), які перебувають у дитячому будинку. Найстарший її син мешкає з бабусею. Він повнолітній, і не відомо, чи хотів би матір бачити. Навряд. 

Громадські діячі та політики України обговорюють не лише дуже важливі теми останніх подій після президентських виборів, а й світову економічну кризу, початок якої має настати наприкінці 2019 року. До цієї теми долучилися навіть відомі світові астрологи, які впевнені, що нам не уникнути великих проблем в економіці та фінансах уже скоро. Чи насправді все це станеться? Чому таке відбуватиметься і чи можна тримати удар? 

Розглядаючи плани запровадження в Україні ринку сільськогосподарських земель, мусимо звернути увагу на світовий досвід у цій царині, аби уникнути помилок і запозичити усе корисне. Зокрема, не можемо оминути увагою позитивний досвід земельної реформи на острові Тайвань. 

Ці історії трапилися майже одночасно. Обидві на одну тему — про собак, але з різними фіналами.
Із сумської обласної поліції повідомили, що в кінологічному центрі ГУНП почала працювати лабрадор Майя, яка спеціалізується на пошуку і виявленні зброї, набоїв та вибухівки. Здавалося б, не така вже й подія, бо чотирилапих помічників не один десяток і навіть не сотня. Але історія Майї виявилася настільки щемливою і світлою, що кожен, хто прочитав розповідь, мимоволі пройнялися особливою повагою і симпатією не тільки до собаки.

Моя знайома заробітчанка, яка в італійського пана чимало років працює покоївкою, повернулася на кілька днів додому. Вона була рада бачити дітей і чоловіка, який фактично став одинаком. Та саме потреба полікувати зуби змусила її приїхати: там це коштує дуже дорого. Неймовірно, але за один прийом стоматолог у Вінниці підготував 10 її зубів для встановлення коронок. Після сеансу, проводячи її на автобусну зупинку в райцентр, бачив, як вона погано почувалася, коли знеболювальні препарати перестали діяти. Навіщо себе наражати на такі муки? Вона сказала: біль вгамовує те, що заробленим коштом придбала старшому синові квартиру в Києві й збирає гроші на подарунок меншому.