Від початку березня в Рівному щодня відбуваються брифінги щодо коронавірусу та підготовки медичних закладів до приймання потенційних уражених. Особливо підігрів активність чиновників перший зафіксований в Україні випадок коронавірусу в Чернівцях.

Що й казати, виклик серйозний. У вихідний без попередження опорні лікарні на Рівненщині проінспектував заступник міністра охорони здоров’я — головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко. Рівень підготовки інфекційних відділень та фаховості медиків його цілком задовольнив. Люди в білих халатах підтвердили: готові стояти на варті здоров’я земляків цілодобово. Та їх турбує власна доля після 1 квітня на другому етапі медичної реформи, а вона, на жаль, туманна. Як, зрештою, й пацієнтів, тобто кожного з нас.

Посадовець визнав: грошей, які «прийдуть за пацієнтом», для безперебійного належного функціонування зокрема інфекційної служби не вистачить. І пообіцяв напрацювати інший алгоритм, адже зберегти кваліфікований персонал надважливо. Чи напрацюють його, як кажуть, на марші, — питання. Ще одним викликом стали звичайнісінькі захисні маски. Приміром, у центрі Рівного аптека на аптеці, але масок там не знайшла. Немає, кажуть, уже кілька тижнів. Та що маски, марлеві пов’язки — проблема. Їх, виявляється, теж немає на складах постачальників. В одній із центральних аптек були за ціною… 31 гривня, але, кажуть фармацевти, повертають цю партію виробникові через якийсь брак. Чиновники твердять: якщо треба, шитимуть пов’язки, бо мають домовленість із відповідним підприємством. Та й МОЗ надав області 250 тисяч масок — їх треба лише привезти з Києва. То, може, спершу варто доставити їх в аптеки, пересвідчитися, що ажіотаж спав, а вже потім скликати брифінги? І чому, зрештою, у власників аптек мають бути лише права, а де їхні обов’язки? Зокрема у надзвичайних ситуаціях — на кшталт тієї, що з коронавірусом. Вони ж працюють у державі Україна, а не в якихось там «окремих республіках». Чи не так?

Ось я й думаю, як нам тут із водою, образно кажучи, не вихлюпнути дитину. Бо доки ми всім миром ловимо коронавірус, молода шкільна вчителька із групи продовженого дня торгує в Рівному… метамфетаміном. Ця новина від 18 лютого, здається, розірвала інтернет. А далі — тиша, як усе було. Що це за злодійський ланцюжок? Окрім запевнень самої фігурантки журналістам, що її «підставили», перекресливши їй долю, ми досі нічого не почули. Нині в інтернеті поширюється інша новина: священнослужитель із поліської глибинки, який свого часу їздив проповідувати в зону бойових дій, торгує зброєю. Ручний протитанковий гранатомет та 800 грамів тротилу — ось що виявили в підвалі рівненської багатоповерхівки. Та правоохоронцям, вочевидь, не до того, адже вони самі попалися на крадіжках автомобілів зі штрафмайданчиків. О, часи! О, звичаї! Одне слово, неспокійно в Данському королівстві: одні неприємні новини наздоганяють інші. Ось де ми безнадійно губимо генофонд нації — куди тому коронавірусу. Чого в цій кампанії більше — медицини чи політики — ще варто з’ясувати. А щоб він накоїв якнайменше біди, раз уже переступив кордони України, дбаймо про імунітет, який навесні ослаблений. Тоді напевне не прогадаємо. І не лише в боротьбі з коронавірусом. Зберігаймо власну гідність, щоб не соромитися, як кажуть, заднім числом.