Прошу слова

  • Олег ЧЕБАН

    Тиснемо на педалі реформ

    Якось на світанку йду околицею Вінниці, аж раптом чую, як позаду хтось балакає. Озираюсь і бачу крутий велосипед з усіма прибамбасами, а за кермом — молодий здоров’яга в спортивному екіпіруванні. «Чоловіче, поступіться дорогою велосипедистові!» — твердо сказав він. «Але ж тротуар безлюдний. Об’їхав би, та й годі», — подумав про себе. «Ця частина тротуару для велосипедистів. Поступіться дорогою!» — вперто повторив він.

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Спогад після свята

    День народження селища хоч і поступається масштабами дню народження міста, але має важливу перевагу в іншому. Погодьтеся, на святкуванні в місті, якщо завчасно не домовитися з рідними або знайомими, можна й не зустрітися цього дня. Оскільки когось тягне на ярмарок, іншого — на спортивні змагання або атракціони, третього — поласувати різноманітними стравами. І всі ці локації зазвичай далеченько одна від одної. У селищі по-іншому: все розміщується компактно в центрі населеного пункту, тож святкування проходять ніби в тісному родинному колі. Цього дня з усіма побачишся й поспілкуєшся, адже в будні буває не до того: всі тонуть у турботах про достаток сім’ї, навчання дітей тощо.

  • Володимир ГАЛАУР

    Формула зради чи шанс встановлення миру?

    Хоч би які соціальні чи побутові негаразди нині дошкуляли українцям, встановлення миру на сході було і залишається найбільш жаданим і очікуваним прагненням людей. Щодня впродовж п’яти з половиною років ми з тривогою і надією дослухалися до звісток про загиблих і поранених бійців ЗСУ, мирних жителів, зокрема дітей, щоразу сподіваючись на чудо, що доба минула без смертей. У кожного щеміло серце за наших вояків, котрі ціною життя і здоров’я обстоювали незалежність і цілісність країни. А як воно потерпало й боліло в матерів, дружин, дітей, котрі провели родичів на фронт і для яких кожний загиблий чи поранений в армійських зведеннях — це не просто бойова одиниця, а рідна, любима, кохана людина.

  • Вікторія ВЛАСЕНКО

    Народ! Батьківщина! Крим!

    Минулої неділі термінові справи закинули мене до Києва. Як завжди, двох днів було замало для вирішення нагальних питань і зустрічей із друзями. Проте від одного із запрошень повечеряти разом не змогла відмовитися. Знайома, яка свого часу жила в Криму у Феодосії, але навесні 2014 року виїхала звідти напередодні злочинного «референдуму», запросила мене до кримськотатарського кафе Cheburek.ua, яке відкрила на вулиці Пушкінській її знайома Леране, також переселенка із Криму.

  • Віктор ШПАК

    Імпорт України: від секонд хенду до сміття?

    Неодмінним атрибутом більшості великих українських міст стали магазини секонд хенду, кількість яких рік у рік зростає. Це красномовно свідчить про реальний рівень достатку населення України, яка за часів правління Порошенка здобула сумнівну славу країни з найнижчим у Європі рівнем доходів пересічних жителів.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Замість Геловіну — День подяки?

    Торік в останні дні жовтня випала нагода побувати в університеті французького міста Ренн. Із воріт на мене вибігли люди в масках і чорному вбранні: нічого собі зустріч! І лише побачивши гори різьблених гарбузів, що виднілися у всіх переходах, зрозуміла: наближається Геловін, тож студенти перевтілилися в його персонажів.

  • Любомира КОВАЛЬ

    І знову про благі наміри

    Цьогорічна осінь тепла і золота, навіть не зважаючи на туман. Люди із задоволенням у вільний час гуляють у парках і скверах, часто цілими родинами. Малеча борсається в кольоровому опалому листі, а школярі з батьками збирають гербарії до учнівських ярмарків. Соцмережі ж просто рясніють фотозвітами з таких прогулянок.

  • Павло КУЩ

    Пора приступати до «Плану ВК (відведення корупціонерів)»

    Чергові спроби нарешті домогтися повного припинення вогню і розведення військ на Донбасі знову безуспішні. Точніше, ці зусилля вже вкотре стали ілюстрацією багаторічного ходіння по колу. А чого ж ви чекали? Бо йдеться про двостороннє спільне виконання певних домовленостей. А представники протилежної сторони по той бік лінії розмежування — абсолютно не ті персони, які виконують хоч частину з того, що підписують.

  • Олег ГРОМОВ

    Отруєння шаурмою вже стає історією?

    Уже понад місяць в Україні чинна вимога дотримання про­цедур безпеки харчових продуктів у невеликих закладах або пунктах приготування та продажу їжі НАССР (англійська абревіатура) чи ХАССП (українська абревіатура). Що це таке? І чи дотримуються її ті, хто готує шаурму чи форнеті?

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    «Говорить Київ!» А хто чує?

    Хто про що, а я знов про своє — про радіо. Так-так, саме про те радіо — дротове, застаріле, архаїчне, яке вже давно віджило своє і до якого всім байдуже, крім купки дрімучих пенсіонерів: чіпляються за нього, як реп’яхи при дорозі, бо, бачите, з нудьги і безділля більше нічим зайнятися.