Ножиці у руках моєї співрозмовниці швидко і спритно краяли старі штани захисного кольору, перетворюючи їх на довгі вузькі смужки. Це трохи нагадувало роботу на конвеєрі й тому не здивувався б, якби за мить у діло пішов і мій мокрий від дощу кашкет, який поклав поряд на широкому столі. «Щодня збираємося тут і працюємо з дев’ятої ранку до шостої вечора, — клацаючи інструментом, розповідає Параска.  

Майже три тисячі поширень в Інтернеті та понад 153 тисячі переглядів у середині січня отримала пісня українською мовою «Біля тополі» у виконанні польського гурту «Еней». Ця аудиторія не лише, а може, навіть і не стільки українська. Знаємо, що групу заснували понад 10 років тому в місті Ольштин українці польського походження Петро й Павло Солодухи. Нині вона дуже популярна в сусідній державі. 

Колись один з мудреців так оцінив місце і роль у суспільному житті всілякого роду пройдисвітів, шахраїв, злодюжок, ошуканців та їм подібних. Мовляв, якби їх і не було в повсякденні, то утворилася б величезна вирва, яку з часом людству все одно довелося б заповнювати. 

Уже за кілька місяців почнеться найвідповідальніший етап у житті майбутньої еліти України, бо саме 24 квітня стартує найважливіший іспит за всі роки навчання у школі — зовнішнє незалежне оцінювання. Саме його результати братимуть до уваги під час вступу до ВНЗ.  

Журналістика — ланцюговий пес демократії. Цей вислів передбачає, що одне з найдавніших ремесел у демократичному суспільстві понад усе має ставити об’єктивність і чесність.  Це там,  де є демократія. А там, де тиранія? Там журналістика — просто підгавкувач?
У пам’яті зринають різні курйозні й навіть скандальні ситуації, пов’язані з власним досвідом роботи в президентському та  прем’єрському пулах під час різноманітних міжнародних зустрічей.

З березня минулого року в Україні точаться безперервні дискусії про необхідність проведення роз’яснювальної роботи серед населення Донбасу. Зроблено висновки: органи державної влади та засоби інформації мають протиставити російській пропаганді правду про події в країні, а політики й чиновники мусять безпосередньо в регіоні зустрічатися з людьми й розповідати їм про реальний стан речей. 

Один з найбільш негативних виявів сучасності — корупція, яка більшою або меншою мірою супроводжує суспільство протягом усієї історії його існування. Факти, висвітлені з цього приводу у вітчизняних ЗМІ, вражають. Іноді майновий стан чиновників з урахуванням численних об’єктів нерухомості, земельних ділянок та транспортних засобів, які перебувають у їхній власності чи користуванні, обчислюється шестизначними цифрами навіть у доларовому еквіваленті! 

Пригадую, розважаючи колишню однокласницю, що проїздом затрималася в столиці, запросила її на недільну екскурсію пам’ятними місцями старого Києва. Екскурсовод — не історик за фахом, та вочевидь успішна людина в комерції — із захопленням та певним пієтетом розповідав переважно батькам з дітьми про заповітні куточки нашого міста, зокрема й ті, про які, за його словами, не згадується в краєзнавчій літературі.  

Багатодітну маму Світлану Давидову з російського міста Вязьма звинувачують у державній зраді через її дзвінок до Посольства України в Москві.
Як інформує «Радіо «Свобода», вона здійснила його у квітні 2014 року. Давидова попередила співробітників посольства, що солдатів військової частини, розташованої неподалік її будинку, могли відправити на Донбас. Такий висновок вона зробила з почутої у маршрутці розповіді військовослужбовця.

«Я йду, щоб ти ніколи не прала російські онучі», — пояснив свій вибір син і добровольцем поїхав на Донбас. Він пішов із дому звичайним хлопцем, а повернувся героєм». Так сказала мама Ігоря Волошина, який першим із рівнян склав свою голову за нашу свободу. Тож орден «За мужність» третього ступеня, яким посмертно нагородив його Президент, замість сина отримала мати.