Колись один з мудреців так оцінив місце і роль у суспільному житті всілякого роду пройдисвітів, шахраїв, злодюжок, ошуканців та їм подібних. Мовляв, якби їх і не було в повсякденні, то утворилася б величезна вирва, яку з часом людству все одно довелося б заповнювати.

Ким? Та звісно, що ними — злочинами та аферами різного гатунку. Бо така вже людина (хоч і далеко не кожна), що її просто тягне до подібних вчинків. Щоправда, й аферисти, і їхні діяння невпинно змінюються, підлаштовуються під час, обставини, ситуації.

Що так то так. Іншими словами, кожна епоха народжує не тільки героїв, а й їхніх антиподів. І сьогодення — не виняток.

Як недавно повідомив сектор громадських зв’язків УМВС у Сумській області, останнім часом в області набув поширення новий вид ошуканства, тісно пов'язаний з військовими діями в зоні АТО. Невідомі аферисти телефонують до родичів бійців, які перебувають у полоні терористів, з пропозиціями посприяти у їх… звільненні.

Сценарій налагодження контакту простий і довірливий. Дізнавшись телефон родичів (а це зробити легко, бо ЗМІ часто і навіть легковажно вказують прізвища, імена та географію полонених), повідомляють про жахи і поневіряння, які доводиться терпіти їхньому синові, батькові, братові, племінникові. Тобто потенційну жертву «розігрівають» і готують до порозуміння.

Можна уявити психологічний стан матері чи батька, сестри чи іншого родича. Вони ладні вхопитися за найтоншу соломинку, аби лишень урятувати рідну людину. Ось тут і закидається заманливий гачок. Мовляв, є змога допомогти, але за гроші. У таких ситуаціях гальма тверезого розрахунку, як правило, відмовляють, і жертва автоматично починає виконувати всі накази та рекомендації. А саме: швиденько переказує на продиктований рахунок необхідні кошти і…

І залишається без грошей: ошукана, пригнічена, розгублена, але все-таки з вірою, що колись-таки рідна людина повернеться додому. Але вже за допомогою і за сприяння відповідних служб, працівники яких опікуються цією гострою проблемою. І до яких доведеться звертатися після жорстокого обману.

Що тут говорити і радити? Звертатися до ницих і аморальних типів із закликом до честі й добропорядності — все одно, що докричатися до Всесвіту. Таки й справді масштабна пробоїна утворилася в нашій суспільній свідомості, якщо вже дехто береться заробляти на горі тих, хто відрядив на фронт рідних. І ту пробоїну годі швиденько залатати чи затулити якимись законодавчими статтями або параграфами.

Тому залишається одне: не клювати на запропоновану наживку, а швиденько виводити на максимально чисту воду шахраїв.

Правоохоронці склали своєрідну пам’ятку порад і рекомендацій ведення таких «переговорів». Головне — з’ясувати, звідки і з якого номера телефонує «доброзичливець», чи й справді він знайомий з полоненим. А для більшої певності поцікавитися деталями і фактами, які можуть бути відомі тільки близьким людям.

Утім, радити завжди легше і простіше, ніж виконувати поради. Та проблема в тому, що інших варіантів поки що немає. І навряд чи будуть.

Тож — укотре — стережімося і будьмо пильними!