Відбулося п’яте засідання ради Федерації профспілок України. Обговорювали виклики і загрози вітчизняному профспілковому руху і завдання Федерації профспілок, її членських організацій у сучасних умовах. За словами голови ФПУ Григорія Осового, за останні три роки з окремих напрямів вдалося змінити ситуацію на краще. Основними інструментами впливу федерації на реалізацію економічної й соціальної політики була постійна система взаємодії з урядом, парламентськими комітетами, об’єднаннями організацій роботодавців у формах консультацій, переговорів, угод і меморандумів, експертизи й узгоджувальних процедур за нормативно-правовими актами, а також проведення спільних заходів.

Інший пласт роботи ФПУ — експертно-аналітична, нормативна і правозахисна. Про що ще йшлося, «Урядовому кур’єрові» розповів голова ради Полтавської обласної організації профспілки машинобудування та металообробки України Валерій ПУХАЙ.

Голова ради Полтавської обласної організації профспілки машинобудування та металообробки України Валерій Пухай

Майже 45 тисяч гривень за місяць

—  Валерію Івановичу, що ще турбує нині ФПУ?

 — Зазначали, що після провальних 2014—2015 років вітчизняна економіка стала зростати. На цій основі динамічно зростає заробітна плата: гарантована державою мінімальна зросла з 2016 року втричі, середньомісячна — удвічі й  в еквіваленті досягла у березні цього року 385 доларів. Так ліквідовано розрив, що утворився після 2013 року. Якби не підвищення цін і тарифів на все, такій динаміці зростання доходів від праці могли б позаздрити навіть європейці.

Однак працю в Україні недо­оцінюють: 20% фахівців за рівнем зарплати — бідняки; мінімальна зарплата ще нижча за фактичний прожитковий мінімум; необґрунтовано великий розрив в оплаті працівників і керівників; не усунено зрівнялівки в бюджетних галузях; зберігається заборгованість перед працівниками за виконану, але не оплачену роботу.

Тому питання гідної праці й достойної зарплати було і залишається пріоритетним для ФПУ та профспілкових органів усіх рівнів.

Потрібно осучаснити обчислення прожиткового мінімуму з урахуванням європейської практики, домогтися встановлення мінімальної зарплати на рівні, не нижчому від оновленого прожиткового мінімуму.

Саме цими днями тривають перемовини щодо цього показника на 2020 рік. ФПУ і Мінсоцполітики займають однакову позицію: 5065 гривень. А Мінфін проти!

На багатьох вітчизняних підприємствах затримують виплату заробітної плати, змушуючи працівників страйкувати. Профспілки пропонували варіанти впливу на таких непорядних роботодавців. На жаль, віз і нині там.

—  А як із виплатою заробленого на підприємствах Полтавщини?

— На всіх підприємствах, які належать до нашої галузевої профспілки, заробітну плату виплачують своєчасно і в повному обсязі. До того ж, середня зарплата у промисловості на Полтавщині одна з найвищих в Україні. На підприємствах є посади, де люди заробляють майже 45 тисяч гривень на місяць.

—  Це керівні посади?

 — Ні, стільки в нас заробляють електрогазозварники на Крюківському вагонобудівному заводі. Однак на підприємствах з відомих причин не вистачає робочих кадрів. Тому велику надію покладаємо на Кременчуцьке вище професійне училище №7, де навчається майже 900 молодих членів нашої профспілки, які в недалекому майбутньому стануть токарями, зварниками, наладчиками верстатів ЧПУ. Їхню підготовку здійснюють на найвищому рівні, по закінченні училища випускники отримають дипломи міжнародного зразка, які визнають у країнах Європи. З училищем тісно співпрацюють усі наші заводи, а віднедавна й Полтавський ГЗК.

Ми єдина організація в Україні, яка власним коштом утримує посади голів профспілкових організацій учнів. Це ті люди, які ходять біля учня, наче нянька, доки не зроблять з нього кваліфікованого спеціаліста. І ми відповідаємо за те, щоб у ВПУ №7 майбутня робітнича зміна здобувала не тільки теоретичні знання, а й виробничий досвід. І щоб за свою практику вони отримували заробітну плату.

КВБЗ і ПрАТ «Кредмаш» та інші підприємства Кременчука відраховують певні суми на розвиток училища, допомагають йому матеріалами.

Ми надаємо профспілці цього училища методичну допомогу: вчимо лідерів, як організувати колективні переговори, укласти колективний договір, які туди внести норми. Неодноразово зверталися до Міністерства освіти і науки та профільного департаменту облдержадміністрації, щоб вони згідно із законом про профспілки відраховували певні кошти на культурно-масову, оздоровчу та спортивну роботу обсягом 0,3% загального фінансування. Поки що цих коштів училища не отримують. Допомагаємо в оздоровленні й матеріально учням-сиротам. Стипендіати нашої профспілки щомісяця отримують по 250 гривень. У цьому ми також, мабуть, єдині в Україні.

Таких вагонів ПАТ «КВБЗ» виготовить для Укрзалізниці аж 54. Фото надав автор

«Замість співпрацювати  із владою, ми з нею судимося»

—  А що не під силу вашій профспілці?

— Мені прикро, що нічим не можемо допомогти одному з найбільших бюджетоутворюючих підприємств Полтавщини — КВБЗ, з яким Укрзалізниця торік у серпні уклала угоду  на постачання шести дизель-поїздів і 54 пасажирських вагонів, а вже в листопаді на засіданні Кабміну йшлося про закупівлю тільки трьох дизель-поїздів. Добре, хоч представник УЗ підтвердив повне виконання зобов’язань за договорами на постачання 54 пасажирських вагонів. Але нещодавно УЗ мала велику заборгованість за ті пасажирські вагони, які їй надав КВБЗ.

— Сподіваюся, ваша профспілка успішно співпрацює з Полтавською облдержадміністрацією?

— На превеликий жаль, за останні чотири роки керівники профспілкових організацій області так і не змогли налагодити співпрацю з головою облдержадміністрації. Так, маємо підписану регіональну угоду між ОДА, облрадою, роботодавцями і обласною радою профспілок. Але далі підписання сторони не пішли. Не пам’ятаю, коли в нас востаннє збиралася обласна три­стороння соціально-економічна рада, яка могла б відіграти істотну роль у розв’язанні багатьох регіональних проблем.

Замість того, щоб співпрацювати із владою, ми з нею судимося, тому що зазіхають на власність профспілок. У нас уже відібрали будівлю на вулиці Соборності, 37 (колишній Жовтневій), триває судова тяганина і за приміщення на Ляхова, 1.

На рівні ФПУ у судах перебувають майже 200 різних розглядів щодо нашого майна. Держава хоче забрати у нас профоздоровниці, бази відпочинку, туристичну інфраструктуру.

Найгостріше ця проблема постала у Закарпатській області й останні два роки на Полтавщині. Нині ФПУ ініціює зустріч із новообраним Президентом Володимиром Зеленським. Можливо, він нам допоможе її розв’язати.

Електрогазозварники на заводі заробляють майже 45 тисяч гривень на місяць. Фото надав автор

—  Скільки багнетів об’єднує обласна профспілка машинобудівних підприємств?

— У нашій структурі на 1 січня 2019 року було 18 162 члени. Після 2016-го лави профспілки щороку зростають на кількасот осіб. Але загалом кількість членів профспілки в області та й  в Україні останніми роками постійно зменшується.

На обліку в ФПУ на початок року перебувало 4,8 мільйона членів профспілок. За рік їх стало на 295 тисяч осіб менше. А за невиконання статутних норм відраховано 689 осіб. За власним бажанням, що вкрай тривожить, вибуло майже 70 тисяч.

—  А як працюють профспілкові організації в об’єднаних територіальних громадах?

— Для Полтавщини це нова практика, і вона потребує вивчення. Нещодавно  делегація від нашої облпрофради відвідала Рівненщину, де є такий досвід.

І те, що ми там побачили, спонукає нас дуже активно працювати в цьому напрямі. 25 червня ми повин­ні підписати угоду про спів­працю між Полтавським регіональним відділенням Асоціації міст України, Центром розвитку місцевого самоврядування в Полтавській області (об’єднані територіальні громади) та Полтавською обласною радою професійних спілок.     Але хотів би повернутися до вашого запитання стосовно того, чому рідіють профспілкові лави. Іноді, коли запитуєш у члена профспілки, чому він написав заяву про вихід з неї, він каже, що вона нічого йому не дає. Тобто у частини наших людей споживацьке ставлення до профспілки. Воно виникло ще за радянських часів, коли до нас ішли, щоб отримати допомогу, путівку на санаторно-курортне лікування, для дитини на відпочинок у літньому таборі, новорічний подарунок. Але ж основні завдання профспілок у всьому світі — це зайнятість людей, заробітна плата, охорона праці. А обраний ними голова профкому сам не в змозі ці проблеми розв’язати.

Мені дуже сподобався лозунг федерації профспілок Рівненщини: «Профспілка не працюватиме замість тебе і для тебе, вона працюватиме разом з тобою!»

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ  «УК»

Валерій ПУХАЙ. Народився у 1950 році в Полтаві. Закінчив місцевий електротехнічний технікум, Вищу школу профспілкового руху. Служив в армії. Працював робітником на Полтавському заводі газорозрядних ламп, інженером — на електромеханічному (нині завод «Лтава»), інструктором облпрофради.

Із 1991 року — голова ради Полтавської обласної організації профспілки машинобудування та металообробки України. Член ради Федерації профспілок України. Заслужений працівник профспілок України.