Голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко:
«Плануємо за рік залучити до бюджету 12 мільярдів гривень»

Велика приватизація цього року має поповнити державну скарбницю на 12 мільярдів гривень. Хоч в успіх запланованого з огляду на негативний приватизаційний досвід попередніх років вірять далеко не всі. Про підсумки роботи в першому півріччі та подальшу перспективу приватизації в Україні Укрінформу розповів голова Фонду державного майна Дмитро СЕННИЧЕНКО.

— Пане Дмитре, що вважаєте головним у роботі ФДМУ в першій половині року? Певно, не тільки цифри, а й якісь принципово важливі світоглядні, ментальні, законодавчі речі?

— Перше півріччя для нас справді було насиченим. Окрім реалізації покладених на ФДМУ функцій, багато працювали над поліпшенням внутрішніх процесів у фонді, розробляли законодавчі ініціативи, які вже зареєстровано у Верховній Раді. Законопроєкти стосуються не лише приватизації, а й оренди, оціночної діяльності — аби справедливе оцінювання майна було доступне кожному і здійснювалося за кращими світовими стандартами.

Звісно, довелося долати опір тих, кому заважають реформи, спрямовані на економічне зростання і прозорість державних процесів. Та, на щастя, таких темних сил дедалі менше, позитивні зміни нині мають велику підтримку. Ми тісно співпрацюємо з Офісом Президента, народними депутатами й урядом. Тільки спільними зусиллями можна втілювати масштабні системні реформи, які дають поштовх розвитку України. Зокрема розблокування великої приватизації цього року — це приклад консолідації політичної волі всіх гілок влади.

Нехай це спершу прозвучить алогічно, але всю роботу фонду спрямовано на скорочення державного сектору економіки. Велика кількість державних підприємств — то не перевага для країни, а її слабке місце. Це й корупційні ризики, і часто брак зацікавленості в максимальній ефективності активів з боку органів управління, низька управлінська й технологічна гнучкість. Бізнесом має займатися бізнес, держава — встановлювати справедливі для всіх правила гри, а не намагатися грати самостійно.

І ми впевнено рухаємося до поставленої мети. Бюджетні надходження — це один зі способів оцінити ефективність роботи нашої команди. Судіть самі: за шість місяців цього року до держбюджету від приватизації надійшло 1,5 мільярда гривень — уп’ятеро більше, ніж за весь 2018 рік.

Зростання надходжень означає, що нам вдалося повернути довіру інвесторів. Дедалі більше підприємців, представників чесного бізнесу беруть участь в аукціонах і стають новими власниками державних активів. Саме цим я пишаюся. Оскільки приватизація — це лише початок. На кожну гривню, вкладену в приватизацію, додатково інвестують 4—6 гривень у розвиток підприємств, їх модернізацію. Створюють робочі місця, розвивається підприємництво, зростає економіка. А держава гарантовано отримуватиме податкові надходження ще багато років.

Голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко

— А як позначалися на перебігу приватизаційних процесів у першому півріччі хоч і послаблені, проте карантинні обмеження, а також проблеми, пов’язані зі світовою фінансовою кризою?

— Вважаю, що ми у фонді зробили все можливе для мінімізації негативного впливу пандемії та карантинних обмежень на приватизаційні процеси. І наша результативність доводить, що вжиті заходи були ефективними. Приватизація фактично повністю відбувається онлайн — вся інформація про об’єкти доступна на сайті privatization.gov.ua, а аукціони відбуваються на ProZorro.

Попри всі обмеження, бачимо величезну бізнес-активність, світові фінансові індекси на максимумі. Адже як часто кажуть, криза — це час великих можливостей, якими користуються багато підприємців.

— Отже, про цифри і напрями вашої діяльності. Передусім продаж об’єктів малої приватизації.

— З початку 2020 року ми провели понад 2500 успішних аукціонів, які дали до бюджетів різних рівнів 4,5 мільярда гривень. І це лише надходження від аукціонів малої приватизації, тобто об’єктів, балансова вартість кожного з яких не перевищує 250 мільйонів гривень.

Цього року в Україні розпочато велику приватизацію. І ми плануємо за рік залучити до бюджету 12 мільярдів гривень — у 44 рази більше, ніж 2018-го.

Відстежуємо динаміку щодо середньої кількості учасників аукціонів, зростання цін. Якщо 2019 року в торгах рідко конкурували більш ніж дві компанії, то нині середня кількість учасників аукціонів зросла до трьох, а іноді доходить до десяти і навіть більше. Це впливає і на кінцеву вартість об’єктів, під час торгів вона майже завжди зростає більш як удвічі.

Та зупинятися на досягнутому зарано, попереду ще багато роботи. В Україні понад 3600 держпідприємств, більшість із яких працюють неефективно й завдають державі збитків. Приватизацію потрібно масштабувати та прискорити. Для цього фонд у співпраці з народними депутатами, Кабінетом Міністрів і бізнес-асоціаціями розробив комплексний законопроєкт, який дасть змогу ще ефективніше залучати інвестиції в Україну через приватизацію.

— А що з, так би мовити, номенклатурою об’єктів, які виставляли на продаж? Чи не найчастіше ми з колегами повідомляли про цінові рекорди, встановлені під час роздержавлення підприємств спиртової галузі.

— Так, надходження від приватизації спиртових заводів вражають — це вже 1,5 мільярда гривень. І сума постійно зростає. Однак продаж цих об’єктів — не самоціль. Це частина великої реформи з демонополізації спиртової галузі. Донедавна лише в Україні та Білорусі зберігалася державна монополія на виробництво спирту, яку підтримували штучними обмеженнями.

Ця зовнішня жорсткість закону зумовила неконтрольоване зростання тіньового ринку. Ця галузь завжди була однією з найбільш корумпованих, а 2019 року майже 55% усього спирту виробляли та реалізовували нелегально. А самі державні заводи тривалий час занепадали й повністю зупинялися, залишаючись тягарем для бюджету. Саме з роздержавлення непрацюючих активів і почалася приватизація.

Інвестори, котрі придбали спиртзаводи, мають право отримати відповідну ліцензію й після модернізації знов запускають виробництво. Тож на ринку спирту вже з’явилися нові гравці, конкуренція зростає.

— Один з напрямів цьогорічної приватизації — роздержавлення комбінатів хлібопродуктів (КХП). Є побоювання, що держава втратить можливість впливати на цінову ситуацію в такій чутливій галузі.

— Споживачі можуть не хвилюватися, адже державні КХП забезпечують менше 2% обсягів ринку. Саме вони донедавна були найбільшими осередками корупції. Можливо, ви пам’ятаєте, як тисячі тонн зерна «з’їдали миші».
Повертаючись до засадничої політики приватизації й моделі держави, яку ми будуємо, скажу: бізнесом має займатися бізнес, а держава повинна бути якісним регулятором, ринковим арбітром, встановлювати й збирати податки. І лише за необхідності — викуповувати певну продукцію агропромислового комплексу для гарантування продовольчої безпеки.

Ринок хлібопродуктів в Україні надзвичайно конкурентний. І виграють на ньому саме ті підприємства, які можуть запропонувати найпривабливіші ціни й найвищу якість продукції. Для цього виробництва модернізують, поліпшують моделі роботи, шукають нові способи утримати клієнтів. Не всі державні комбінати хлібопродуктів із цим упоралися. Подекуди накопичилися борги, бували затримки із виплатою зарплати, скорочувався штат, а деякі зовсім припинили виробництво. Вони виявилися неконкурентоспроможними, не змогли на рівних конкурувати із приватними компаніями, які в цьому секторі працюють значно ефективніше, більш мобільні.

Тому вважаю, що споживачам, як і державі, вигідна приватизація. Бюджет отримує додаткові кошти (продаж Дунаєвецького КХП дав майже чверть мільярда гривень), а нові власники забезпечать відновлення та розвиток підприємств, додаткові інвестиції. Це означає, що з’являться нові робочі місця, розшириться база оподаткування й посилиться конкуренція на ринку, від якої споживачі лише виграють.

— Одне з важливих завдань — інвентаризація державного й комунального майна на місцях. Щоб у результаті громади, належно все оцінивши, позбулися непотрібного баласту, а їхні бюджети отримали додатковий ресурс від передачі непрофільних об’єктів держвласності, якої не використовують або використовують особи у тіньовий спосіб, ефективним власникам.

— Масштаб проблеми вражає. Фонд держмайна виявив близько 28 мільйонів квадратних метрів приміщень, які здають у тіньову оренду, або використовують неефективно. А це як 200 стадіонів «Олімпійський» у Києві. Чимало приміщень не просто пустують, на їх утримання бюджет щороку витрачає значні кошти.

А ще, уявіть: у кожному міністерстві є відділи зі здачі майна в оренду. У міністерствах! Чи знали ви, що найбільший орендодавець в Україні, після академії наук, — Міністерство освіти і науки? Хоч вони мають формувати політику у своїй галузі, а не перейматися орендою. Тому ми ініціювали проєкт «Велика інвентаризація країни», щоб ці об’єкти отримали нове життя. У нас уже є кілька десятків кейсів підприємств, із приватизації яких почалися історії успіху.

Нині кожен українець або компанія можуть ініціювати внесення певного об’єкта до переліку активів для приватизації. Якщо ви побачили занедбану будівлю, виробництво, яке не працює, або інше майно, можете подати заяву. І відомство, на балансі якого цей об’єкт перебуває, зобов’язане розглянути відповідне питання. З початку року таких заявок надійшло вже понад 150. А далі — прозорий аукціон і залучення ефективного власника.

— На відміну від проведених конкурсів з малої приватизації, кошти від яких уже надійшли до державного та місцевих бюджетів, невидимою для широкого загалу частиною роботи фахівців фонду в першому півріччі була підготовка до відновлення великої приватизації в Україні.

— Щодо великої приватизації, то торік її було заблоковано через пандемію. Однак за активного сприяння Фонду держмайна Верховна Рада дозволила передприватизаційну підготовку об’єктів. Ми виконували цю роботу, залучили інвестиційних радників, і вже 31 серпня відбудеться перший аукціон — із приватизації Об’єднаної гірничо-хімічної компанії.

Одне з головних завдань фонду — максимізувати вартість активів перед їх приватизацією. У ситуації з Об’єднаною гірничо-хімічною компанією ми змінили менеджмент, ліквідували тіньові схеми. Це сприяло зростанню прибутку 2020 року до 350 мільйонів гривень. Це у 3,5 раза більше, ніж 2019-го. Ми вперше в історії України домоглися зняття з даних про розвідані запаси сировини грифу «для службового користування». У підсумку початкова ціна Об’єднаної гірничо-хімічної компанії зросла з 2,1 мільярда до 3,7 мільярда гривень. Компанія приваблює інвесторів. Прозора приватизація гарантує, що Об’єднана гірничо-хімічна компанія отримає ефективного власника, який забезпечить її подальший розвиток. Інвестори вже подають заявки для участі в аукціоні. Ще на етапі підготовки зацікавленість виявили близько 10 компаній з усього світу. Це лідери ринку з великою історією та прозорим походженням капіталу.

Важливість приватизації Об’єднаної гірничо-хімічної компанії для всієї країни складно переоцінити. Успіх аукціону стане визначним у кількох вимірах: залученні інвестицій, боротьбі з корупцією та зменшенні ролі держави в економіці. Це завдання великої приватизації.

— На якому етапі підготовка до приватизації інших об’єктів, зокрема ОПЗ, заводу «Більшовик», «Президент готелю», деяких ТЕЦ і обленерго? Чи вважаєте за потрібне завершити їх роздержавлення вже цього року, чи з проведенням якихось конкурсів можна і зачекати, аби продати об’єкти якомога вигідніше?

— Найкращий час для приватизації вже настав. Економіка після кризи відновлюється, світові фондові індекси — на максимумі, інвестори — в пошуках об’єктів для інвестицій. І Україна має що їм запропонувати.

Окрім Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, цього року за графіком відбудуться ще кілька аукціонів у межах великої приватизації. Ідеться наприклад про Перший київський машинобудівний завод (колишній завод «Більшовик»), «Президент Готель». Обидва об’єкти — на фінальному етапі передприватизаційної підготовки, невдовзі аукціонний комітет запропонує стартову ціну, після чого Фонд держмайна передасть необхідні документи урядові на затвердження.

У першій половині 2022 року відбудуться аукціони з продажу державних часток акцій чотирьох обленерго, Одеського припортового заводу, Центренерго. Останній суб’єкт господарювання готується до об’єднання з перспективними держшахтами, які визначила спеціальна комісія. Це дасть змогу підвищити конкурентоспроможність компанії та зробити її цікавою для інвесторів, адже обидва конкуренти Центренерго у тепловій генерації забезпечено власним видобутком вугілля.

— А яких законів та нормативних актів Україні не вистачає для завершення приватизації та втілення корпоративної реформи? Чи тепер справа лише за виконанням відповідних норм на практиці?

— Я вже розповідав, що фонд разом з народними депутатами розробив комплексний законопроєкт №4572, який остаточно усуне всі бар’єри та значно спростить приватизаційний процес. Ми залучили до підготовки законопроєкту бізнес, і тепер документ підтримують 29 бізнес-асоціацій. Проєкт підтримали і в Національній раді реформ при Президентові України, схвалили в Кабміні. У Верховній Раді його зареєстрували 44 народні депутати.

Це справді важлива ініціатива, адже пропонують зміни до Податкового, Бюджетного, Адміністративного кодексів та інших законодавчих актів. Маємо надію, що народні депутати ухвалять його до кінця року, адже він відкриває Україні шлях до інвестицій.

Комплексний законопроєкт прибирає архаїчні бюрократичні перепони, що заважають прискоренню прозорого та ефективного роздержавлення майна в Україні, не допускає блокування приватизації та вдосконалює процедури оренди державного і комунального майна. Упроваджуються дієві механізми контролю ефективності роботи держпідприємств і чіткі критерії передання активів на приватизацію.

Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями