Кожна весна, і нинішня — не виняток, екзаменує господарників на вміння самотужки давати собі раду в непростих ринкових умовах. Багаторічний досвід та уроки попередніх років змушують хліборобів мислити категоріями економічними, завчасно прораховувати плюси і мінуси свого господарювання, адже за таких складних умов, як цьогорічні, розраховувати доводиться лише на власні можливості, вміння, враховуючи, звісно, природні чинники і кон’юнктуру ринку, від чого залежить ефективність агровиробництва. 

Зона вільної торгівлі з ЄС, за словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, запрацює вже з 15 травня. Аналітики кажуть, що йдеться про фінансову вигоду для України на рівні півмільйона євро на рік насамперед від продукції агропромислового комплексу.

А що думають про відкриття євроринку самі аграрії? Чи готові вони працювати за новими правилами і які виклики на них чекають? Відповіді на ці запитання шукаємо з головою асоціації фермерів та приватних землевласників Рівненщини Дмитром УКРАЇНЦЕМ. 

У нашій державі прийнято чимало постанов і законів щодо контролю та захисту родючості грунтів (їх у нас уже навіть більше, ніж у Німеччині). Функціонує також чимало установ, які прямо чи опосередковано опікуються цими проблемними питаннями, які, до речі, перебувають під постійним наглядом Верховної Ради, Кабінету Міністрів, окремих міністерств і агенцій. Та, попри це, понад третину земель еродовано, майже половина, зокрема чорноземи, мають середній або навіть низький рівень забезпеченості поживою, чимало переущільнених, забруднених або взагалі занедбаних (це стосується й частки найцінніших зрошуваних і осушених земель).  

Про це повідомив під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі міністр аграрної політики і продовольства Ігор Швайка. За його словами, цього року посівна проходить прискореними темпами, у першу чергу через сезонний чинник. Серед проблем цьогорічного сезону весняно-польових робіт — брак кредитних ресурсів і подорожчання з початку року на 35—40% дизпалива і світлих нафтопродуктів. 

Для історії найстрашніше — забуття. Бо саме воно породжує безпам’ятство, а отже, дозволяє злу повторюватися. Це стосується не лише країни, народу, окремої людини, а й таких соціальних спільнот, якими є трудові колективи, що створювалися, формувалися, зміцнювалися не за один день, місяць, рік.

Історія вітчизняного аграрного сектору знає чимало таких підприємств, які, немов міцні залізні стовпи, образно кажучи, підпирали собою міць тієї держави, в якій ми жили раніше, та дивом-дивним навіть вистояли в бурхливому ринковому морі сьогодення... І цим члени трудових колективів цих підприємств великою мірою завдячують своїм справжнім, а не фальшивим лідерам, яких на наших теренах можна нарахувати не так вже й багато.

Кооператив «Молочник-Сушки», що у  Козельщинському районі, створено 2,5 року тому в рамках проекту «Розвиток молочних кооперативів в Україні». Його відкриттю сприяли влада і обласна дорадча служба. А грошима допомагали Міжнародна благодійна організація «Добробут громад» («Хайфер Проджект Інтернешнл») і компанія «Данон Україна». 

Торік Україна виробила 1,2 мільйона тонн цукру, що значно менше від потреб внутрішнього ринку. Проте нині попит споживачів у ньому повністю забезпечено, бо з попередніх років маємо серйозний перехідний залишок. Та чи будемо зі своїм цукром у новому маркетинговому році? Звісно, це залежить від того, як спрацюють регіони і зокрема Вінниччина, яку здавна називають цукровим Донбасом. Про тенденції в галузі «УК» розповів голова  асоціації  вінницьких цукровиків Микола ВЛАСЮК.

— Миколо Андрійовичу, свого часу на Вінниччині працювало 40 цукрових заводів. А як тепер?

У деяких областях аграрії, вийшовши в поле, на марші розв’язують проблеми, які їх наздоганяють, а в деяких — комплекс весняних робіт повинен пройти без ускладнень. Які регіони мають гарні перспективи врожаю і планують наростити виробництво сільськогосподарської продукції? Про все це читайте у матеріалах наших кореспондентів.

У Держземагентстві нині всерйоз розглядають питання щодо зміни методики нормативної грошової оцінки земель сільгосппризначення. Про причину та наслідки ініціювання таких перетворень нашому кореспонденту розповів перший заступник начальника Головного управління Держземагентства у Полтавській області, почесний землевпорядник України Григорій ШАРИЙ.
— Григорію Івановичу, чи означає це, що чинну з початку 1990-х років методику оцінювання таких земель було розроблено поспіхом і вона не відповідає вимогам сьогодення?
— Так. Окрім того, під час її розробки за основу брали показники господарювання на землі станом на 1988 рік, а нині вже 2014-й. На Полтавщині ще у 1998-му звернули на це увагу і розробили власну локальну методику, яку затвердили і ухвалили на сесії облради. Її особливість у тому, що вона враховує в розрізі районів і сільрад природний бонітет землі, тобто її природну здатність забезпечувати родючість. Але сьогодні й ця методика застаріла. І в області нормативну грошову оцінку для особливо цінних земель та чорноземів занижено удвічі. У нас гектар такої землі коштує 22 тисячі гривень, а справжня її ціна — 40-50 тисяч.

Агросектор може істотно скоротити критичне падіння ВВП, а також залишитись однією з точок зростання економіки. Про це заявив директор Центру світової економіки міжнародних відносин НАН України Олег Устенко під час круглого столу «Радикальні реформи АПК: можливості та проблеми». За його прогнозами, цьогоріч матимемо серйозне падіння ВВП — від 3 до 10% (залежно від сценаріїв розвитку подій). Тому треба якось рятувати ситуацію у непростий для країни рік. Однією з галузей, що можуть це зробити, є агросектор, адже експортні поставки агропродукції дадуть змогу закачати додаткову валюту в країну, і це найбільш інвестиційно приваблива галузь, яка ще й годує країну і забезпечує її продбезпеку».