Уявіть ситуацію, коли серед глупої ночі хтось розбиває вікно і лізе до чужої оселі. Переляканий господар, захищаючи себе і родину, завдає смертельного удару нападникові, а його за це засуджують до тривалого тюремного ув’язнення за «перевищення необхідної міри самооборони»

15 лютого, в день християнського свята Стрітення, до пам’ятника загиблим у локальних війнах їхні рівненські побратими приносять вічнозелену ялинкову гірлянду та живі квіти. Цього року афганці покладуть до гранітного монумента 30 гвоздик: рівно три десятиліття тому для радянських солдатів та офіцерів завершилася чужа війна. Не віриться, що відтоді виросло й стало зрілим уже ціле покоління, але час — річ невблаганна…

Увечері напередодні цьогорічного Різдва в інтернеті з’явилося щемливе фото: біля одного із супермаркетів Сум стояла маленька дівчинка зі скрипкою, виводячи мелодії для перехожих і заробляючи гроші. Біля неї на снігу лежав футляр з-під музичного інструмента, в якому виднілися гроші. На вигляд дівчинці років 8—9, і це чи не найдужче схвилювало користувачів соціальних мереж. У коментарях вони розділилися на кілька груп

Представники однієї поважної державної структури звернулися до мене із проханням знайти газети і журнали, архівні документи про події в Україні на початку ХХ сторіччя. Ідеться про проголошення автокефалії і спроби в 1917—1919 роках розбудувати помісну українську церкву

Того грудневого вечора нам довелося неабияк понервуватися. Адже робочий день закінчився, а наша мама ніяк не могла виїхати з міста. Приїхала стомлена й розповіла, що простояла на зупинці півтори години, бо не було автобусів. А ті, що зупинялися, були переповненими

В одного народу був керівний пан. Точніше, їх таких самісіньких було чимало. І штани у керівних кріслах ці пани протирали однаковісінько і не марно — побудували собі царські палаци гарні. А ще мали на банківських рахунках кошти захмарні. І само собою, були у них родичі не просто добрі, а дуже щедрі. Бо якщо вірити деклараціям, це вони ощасливили коштами і майном отих панів-безхатченків. Та ось яка біда! До керівної роботи ці персони виявилися не дуже вдатними. Точніше, зовсім неспроможними. Тому й позбулися свого часу високих посад, а за одним заходом і можливості поповнювати статки своєї щедрої рідні

Ще зовсім недавно, наприкінці сонячного жовтня, ми гуляли Єлисейськими полями, фотографувалися з колоритними представниками інших народів біля Тріумфальної арки й милувалися Лувром. Привітні усмішки парижан зовсім не віщували біди. Сказано ж: побувати в Парижі й померти!

Пухкий сніг, що сяє міріадами іскристих блискіток. Приємне врізання лиж у ніким не порушену білу ковдру. Якщо ти першим розрізаєш снігову цілину, то відчуттів не висловити. Ідилічна картина вабить у зимові Карпати тисячі туристів. Але не зачаровуймося, начебто все так добре. Чому? Бо йдеться не про тих шанувальників гір, що насолоджуються катанням на облаштованих лижних трасах, а про інших туристів. Одні з них бувалі, які приходять по адреналін, другі — неоперені початківці, що вирішили й собі стати підкорювачами гір

Хорошу звичку важко культивувати, але дуже легко вбити. В даному разі це стосується сортування твердих побутових відходів. Щоправда, повним сортуванням у селищі міського типу, де живу, і не пахло, але перший його паросток таки може загнутися

Ніде правди діти, останніми роками тарифи на комунальні послуги в Україні зростають фактично щомісяця. Аби ж за ними так само швидко зростали зарплати! Та ні, де там. Тому щоразу з високих трибун і екранів телевізорів нам обіцяють, що ось це чергове подорожчання вже точно буде останнім, правда-правда, лише ще трошечки потерпіть. Але слова, як відомо, не дотримують