Написала заголовок і засумнівалася: якось некультурно. Але у наш прагматичний час як ще переконувати, як не фінансами, за не приниження цієї тонкої сфери, про яку кажуть: одна з найбільш експортоспроможних в Україні.

Голова Львівської обласної організації профспілки працівників культури Михайло Підгурський скаржиться: часто бачимо нерозуміння новообраних голів окремих територіальних громад — норовлять зекономити, закривши клуб, музшколу

Минуло вже достатньо часу відтоді, як вулиця А. Луначарського в Дніпровському районі Києва стала вулицею Митрополита Андрея Шептицького (1865—1944).

Якось звернув увагу, що нову назву цієї вулиці подають кому як заманеться. На багатьох приватних маршрутних автобусах не раз помічав такі назви: вул. Метрополіта Шептицького, просто вул. Шептицького, вул. А. Шептицького та вул. Андрія Шептицького. А в деяких місцях можна побачити ще і стару назву

Наприкінці минулого року нарешті сталася подія, на яку довго, а багато хто й безнадійно очікував. Миколаївський аеропорт нарешті прийняв перший борт. Розголос, овації, кульки-ліхтарики! Адже занадто довго миколаївці дожидали на перший літак у давно занедбаному, але за статусом міжнародному аеропорту «Миколаїв»

Один із найбільш зворушливих моментів українського весілля — пов’язування жіночої хустки молодій. Цей обряд зазвичай супроводжує щемлива пісня «Горіла сосна, палала» з розповіддю про те, що коси дівочі йдуть «під білий вельон, під хустку». Доречно нагадати, що малозрозуміле нам нині слово походить від західноєвропейського «вуаль» — щось легке, повітряне. Натомість більш уживана у сучасній українській мові «фата» має арабське коріння та означає накидку, один з різновидів якої — звичайнісінький фартух

Трохи дивну розвагу запропонували місцевим дітям на новорічні свята представники окупаційної адміністрації Донецька. На центральній площі Леніна неподалік головної ялинки облаштували щось на кшталт дитячого майданчика. Тут імітація міні-залізниці, якою невеличкі паровозики, кумедно похитуючись, колись прудко катали не одне покоління дітлахів. Це запропонували малюкам і тепер. Але з істотними змінами, бо техніка вийшла з ладу. Після того як малий машиніст і водночас пасажир вмощувався на сидінні, збоку чи позаду паровозика прилаштовувався дядько в куфайці і хекаючи пхав його рейками. А іноді попихачів було аж двоє

2019-й має стати роком значної лібералізації для всіх пересічних українців. По суті, цікавинок у цій царині багато. Принаймні для мене, адже вважаю себе частиною глобального фінансового світу. Тому й вирішив поділитися роздумами з читачами

Сидить орел на дереві, відпочиває. Маленький кролик побачив птаха й запитав: «А можна мені сидіти ось так і нічого не робити?» — «Звичайно, чом би й ні», — подивився зверхньо орел на кролика. Той тоді вмостився під деревом відпочивати. Раптом мимо пробігала лисиця: схопила кролика і з’їла

У лікарів є дуже правильний принцип: «Не нашкодь». Це найдавніша формула медичної етики. Латиною це звучить як primun non nocere, а українською — передусім — не нашкодь. Для біо­етики він важливий, оскільки зачіпає сферу моральної відповідальності науковців, медпрацівників. Однак здається, принцип «Не нашкодь» давно переріс межі однієї галузі, де він життєво важливий, і став соціально значущим, тобто таким, що стосується всіх сфер суспільного життя. Оскільки ж воно останнім часом перебуває під тиском різноманітних реформаторських починань, так і хочеться на кожному кроці застерегти організаторів змін: подумай, перш ніж зробити той чи інший крок, не зроби гірше!

За традицією, вживаємо слово «орда» у суто негативному контексті — як безладне, свавільне й беззаконне юрмище. Насправді ж історія свідчить інакше: Золота Орда була першою у світі державою, яка жила за конституцією — це була славнозвісна Велика Яса Чингізхана

Начебто доволі часу минуло відтоді, можна й щось забути, але ніяк не відіб’юся від картини: з одного боку, звичайної, а з іншого — яка й досі муляє пам’ять. А сталося це торік 24 листопада, коли Україна і весь світ вшановували жертв Голодомору