У Миколаєві стався випадок із категорії «і сміх, і гріх». «Гріха» чекали два дні. Дожидали, аби розвести мости для прийняття кораблів на стапелі суднобудівного заводу. Ті кораблі дійшли до нас із кримського полону, війну витримали: ракетний катер «Прилуки» і корабель морської охорони «Григорій Куроп’ятников». Вони потребували ремонту в домашніх умовах. Не вийшло. Кораблі не пройшли миколаївські іспити. Асфальт на одному з мостів скам’янів та замурував розвідну конструкцію. Мости для кораблів виявилися закритими. В цьому і полягає гіркий «сміх». 

У рейтингу 140 міст планети, складеному компанією Economist Intelligence Unit (EIU), Київ потрапив до останньої десятки міст, найменш придатних для життя. Він зайняв 132 місце, розмістившись між двома африканськими мегаполісами — камерунською Дуалою  та столицею Зімбабве Хараре. Як повідомляє  одне з інформагентств із посиланням на Herald Sun, таку оцінку Києву дали через низький рівень медичного обслуговування, освіти, нестабільність навколишнього середовища та інфраструктури. За цими показниками столиця України набрала лише 43,4 бала зі 100 максимально можливих. До речі, колись мальовниче місто над Дніпром було у негативній десятці разом із Тегераном (Іран), Алжиром (Алжир), Карачі (Пакистан), Тріполі (Лівія), Лагосом (Нігерія), Порт-Морсбі (Папуа — Нова Гвінея), Даккою (Бангладеш) та Дамаском (Сирія).

Україна перебуває на складному етапі пошуку шляхів розвитку економіки і управління нею. Вносять різні пропозиції з цих питань. Серед них безальтернативні: ринкова економіка, європейський вибір, децентралізація управління, розвиток територій, економічна самоініціатива і відповідальність людей. Для їх реалізації вкрай важливо визначитися, яким шляхом можна досягти мети. 

Публічний «праведний» гнів голови Ради Федерації Росії Валентини Матвієнко, якій США після тривалих роздумів видали візу обмеженого типу, такий самий брехливо-лицемірний, як і вся російська політика. І річ навіть не в тому, що пані Матвієнко, під чиїм майстерним диригентством Рада Федерації у березні 2014 року проголосувала за підтримку звернення до Путіна з проханням ввести війська до українського Криму, тепер з удаваним обуренням каже, що США грубо порушили «норми міжнародного права, принципи демократії і свободи слова». 

Васькові всього чотири роки. Та сам він вважає, що насправді йому набагато більше. Бо чув, як сусід казав його мамі: під час війни один рік іде за два. Або навіть за три. Отже, оці чотири пальці на одній руці плюс чотири з другої... А де взяти ще чотири? Одне слово, він уже майже дорослий! І добре затямив: не все з того, що кажеш рідним чи знайомим, потрібно повторювати чужим. Ось і на запитання «Де твій тато?» не завжди слід бадьоро вигукувати «Хохлів мочить!» Хоч раніше, почувши це, всі тільки голосно сміялися. І навіть спеціально перепитували, щоб він знову повторив відповідь — ще голосніше. Хлопчина тоді також сміявся, радіючи, що їх розсмішив. 

Мене дуже вразив один телефонний дзвінок у редакцію. Телефонує літній чоловік, хоч голос добре поставлений (чи наважилися б ви просто так звертатися в редакцію урядової газети?), але все-таки трохи ніяковіє. Питає, а хто в державі займається декомунізацією, який державний орган. Може, міліція? А що ви саме хочете декомунізувати, запитую, бо й справді не розумію, хто відповідальний за виконання закону. Ну, історики об∂рунтували і підвели базу, депутати ухвалили закон, місцеві органи влади взялися перейменовувати міста, райони і вулиці, позбавляти установи й підприємства гучних прізвищ після слова «імені». Начебто питання гуманітарне, і міліція тут ні до чого.

Реклама іноді буває, м’яко кажучи, дивною. Щоб привабити покупців чи клієнтів, їм пропонують пійматися на гачок заохочень. Гроші в пачках насіння, акції під кришечками напоїв, ложечки в пачках чаю, іграшки, наліпки, магнітики… Три упаковки за ціною одної, розіграші автівок і комп’ютерів… Одне слово, ловися, споживачу, великий і маленький! 

 Українські банки, покликані надавати якісні професійні послуги, дивують щодня дедалі більше. Правду кажучи, інколи не розумієш, кого їхні керівники задля великої економії коштів беруть на роботу. Ось реальний приклад з мого життя.

У мене в одному з банків багато років була комірчина для зберігання коштовних речей. Це дуже потрібно, особливо в наш непростий час, коли люди гуляють зі зброєю вулицями міст й інколи її небезпечно використовують. Та й квартирних крадіїв, як кажуть, побільшало в 3—4 рази порівняно з мирними часами.

ЮНЕСКО оприлюднила рейтинг наймилозвучніших гімнів світу: наш «Ще не вмерла України...» переміг серед національних пісень 193 країн. Як повідомляє domik.ua, загальний рейтинг проводили за чотирма показниками. За двома з них — за милозвучність та гарне поєднання музики і тексту — гімн України отримав найвищі бали. Високо оцінили його також за оригінальність музики та загальну цілісність. 

2 вересня виповнилося 70 років, як завершилася Друга світова — найглобальніший у ХХ столітті планетарний конфлікт, який зачепив дві третини держав, що існували.