Українські банки, покликані надавати якісні професійні послуги, дивують щодня дедалі більше. Правду кажучи, інколи не розумієш, кого їхні керівники задля великої економії коштів беруть на роботу. Ось реальний приклад з мого життя.

У мене в одному з банків багато років була комірчина для зберігання коштовних речей. Це дуже потрібно, особливо в наш непростий час, коли люди гуляють зі зброєю вулицями міст й інколи її небезпечно використовують. Та й квартирних крадіїв, як кажуть, побільшало в 3—4 рази порівняно з мирними часами.

Так-от, я б користувався послугами того банку і надалі, проте його злили з іншим. І вийшло так, що фінустанова-«поглинач» мені повинна була віддати гроші за невикористані місяці оренди комірчини й заставу за ключі від неї. Про те, що цей процес (а гроші були не дуже великі) затягнувся на півроку, мовчу. Однак коли я подзвонив на «гарячу лінію» банку через термін, коли мені повинні були повернути борг, і сказав, що хочу отримати свої гроші за невикористану оренду депозитарію (це слово з латини перекладається як «сховище»), то хлопець, який назвався Романом, на тому боці телефонної лінії відповів: «Про це домовляйтеся з вашим банком, який ще перебуває у процесі злиття з нами». Він дав телефон для довідок. Я спершу не зрозумів, що хлопець був економічно безграмотним. Це сталося вже потім. Додзвонившись до мого «рідного» банку, що зливається з тим, де на телефоні працює дивний хлопець, я спитав там вже у дівчини, чи можу отримати свої кревні за невикористану оренду депозитарію. Вона відповіла, щоб я дзвонив знову — туди, куди телефонував спершу, тобто в «материнський» банк, який уже давно опікується моїм питанням. Я знову набрав номер «гарячої  лінії» свого «нового» банку і почув голос того самого хлопця. Коли знову виклав йому своє питання-прохання, він мене намагався «передати» в руки «старого» банку.

Потім у мене настало просвітлення (чи довго так зі мною гратимуться банкіри-консультанти). А може, хлопець, який назвався Романом, чогось не знає. І тоді я сказав йому: «Депозитарій — це схрон». На це він відповів: «Ви питаєте про депозитарій, а я думаю, що депозити. Проте це одне і те саме». Те, що це зовсім різні речі (депозити — це вклади фізичних чи юридичних осіб), консультант не знав і знати не хотів. Йому все однаково. Я спитав, яку освіту має хлопець. Він відповів: юридичну й економічну. У мене ледве не впала щелепа! Де він її здобув, чи то пак отримав (просто купивши дипломи), залишається здогадуватися.

Не хочеться тут оприлюднювати назву банку, який має таких некомпетентних працівників. Проте додам й таке. Коли наступного дня я прийшов у визначений час для отримання грошей у «новий» банк, де працює великий «фахівець» Роман, до його непрофесійності додалася недолугість та неповороткість двох дівчат, що працювали у відділенні банку. Вони дві години тримали мене і ще одну жінку, змушуючи писати і переписувати стос паперів. Робили в них самі помилки, не знали, що, як і куди треба вписувати в ті анкети. Періодично залишали нас (двох клієнтів — черги не було!) на 10 хвилин, кудись бігаючи. Одне слово, це  далеко не Європа, куди ми намагаємося потрапити. І навіть не «необмежена монархія» Білорусь, де у банківській сфері все як за годинником.

Просто коли банкіри на «круглих столах» і різних конференціях, сидячи в супердорогих одязі й взутті, і приїхавши на них на таких само дорогих автівках, намагаються через пресу довести, що у нас, виявляється, клієнти фінустанов безграмотні, а банківські працівники білі й пухнасті, можу їм розсміятися у вічі. Ні, шановні, подавайте приклад першими і будьте професійними й порядними! Тоді за вами потягнуться люди.