Передвиборчий казус стався в селі Мирне Жовтневого району Миколаївської області. Тоді, коли в окремих населених пунктах шикуються черги з кандидатів на посаду міських та сільських голів, тут не знайшлося жодної людини, яка погодилася б очолити місцеву громаду. До призначеної дати ніхто не подав заяви про реєстрацію кандидатом на посаду сільського голови. Лише одна людина висунула свою кандидатуру в депутати сільради. Таку пасивність у виборчому процесі жителів Мирного мало хто може пояснити. Хоч місцеві вважають, що причини є.

У Мирному 720 жителів, з яких півтисячі виборців. Колись тут працював радгосп «Мирний», нині господарюють фермери й одноосібники. Життя в селі відповідає його назві: тихе, безконфліктне. У цьому зокрема заслуга чинного сільського голови Віри Савчук, яка пропрацювала на виборній посаді десять років. Утім, каже, програмумаксимум виконала. 

Усім добре знайомі крилаті вислови прусського генерала, військового теоретика, реформатора та історика Карла фон Клаузевіца: «Війна — продовження політики іншими засобами», а також «Військові повинні підпорядковуватися політикам».

У сучасних умовах практичного використання Росією проти України технологій і механізмів гібридної війни (гібридного миру) логічне запитання: у чому сутність і спрямованість гібридної політики Росії щодо України та країн пострадянського простору, країн-членів і партнерів ЄС і НАТО, інших країн Заходу?

Представник славетного українського роду мільйонерів і меценатів Мішель Терещенко у книзі «Перший олігарх» з теплотою згадав Маленький Париж. Так у позаминулому столітті російський літературний критик Микола Добролюбов уперше назвав степову перлину. І якщо Париж на берегах Сени найближчим часом начебто жодні потрясіння не очікують, окрім, може, тисячі-другої мігрантів, то обласне місто в центрі України на порозі зрушень.

На Кіровоградську міськраду невдовзі чекає ухвалення рішення про зміну назви міста. Запропонований варіант має затвердити Верховна Рада. Із виконанням законодавства про декомунізацію місто на Інгулі перегорне чергову сторінку в історії перейменувань.

Затримана на Волині чергова партія бурштину знову нагадала про те, що ситуацію з видобуванням цього напівкоштовного каменю так і не врегульовано.

Цього разу організатори незаконного транспортування сонячного каменю за кордон вирішили скористатися принципом: «Хочеш надійно щось заховати — поклади його на видному місці». І місцем сховку обрали порожнину під кабіною вантажного автомобіля.

На скромній рівненській сцені стояла Вона — Ада Роговцева. Цього разу не в чиїйсь ролі: разом із донькою Катериною Степанковою вона приїхала до нас на сповідь.

Актриси з великої літери грали, здається, на невидимих, але таких чутливих струнах душі кожного з нас. Адже на сповідь прийшли ті, хто праг глибокої поезії, мудрої життєвої поради, філософії сьогоднішнього життя-буття.

Вийти на таке відверте й щире спілкування важче, ніж зіграти навіть найскладнішу роль. Бо там ти відтворюєш чийсь текст і режисерський задум і нібито ні за що й не відповідаєш. Тут сотні очей прискіпливо дивляться на тебе й неначе питають поради: як жити далі? Чи то шукають розради у вкрай не прихильних до нас, українців, буднях. 

Сьогодні прийшов час показати, на що ми здатні. У мене таке відчуття, що конфлікт на Сході України — це екзамен на право називатися справжньою потужною державою. І якщо цей екзамен успішно складемо, то Україна таки стане сильною країною.

Зараз уже ні в кого не виникає сумнівів, що армія не повинна раз на рік виступати на параді, і тільки. Ця війна показала, наскільки важливі Збройні сили, професійна армія і військові у ній. Шкода, що шлях до такого розуміння такий нелегкий, кривавий та вистражданий. 

Український інститут національної пам’яті оприлюднив 520 імен історичних діячів, які повинні зникнути з мапи нашої країни як такі, що підпадають під чинність законів про декомунізацію. Їх підписав 15 травня цього року Президент Петро Порошенко. Позитивно ставлюся до такої історичної люстрації, бо вважаю, що 871 населений пункт (дані постійно змінюються) не повинен називатись іменами людей, які завдали нашій людності великої шкоди. Як не повинні називатися вулиці, площі, парки, сквери, школи, підприємства тощо косіорами, ждановими, якірами, молотовими, вишинськими, ворошиловими, кагановичами, артемами та іншими прізвищами колишніх керівників у структурі комуністичної партії, вищих органів влади СРСР та союзних республік, чекістів, гепеушників, енкаведистів та емгебістів. І те, що декомунізувати Україну потрібно до 21 листопада 2015 року, я теж підтримую. Але…

Але це не означає, що перейменувальники (маю на увазі не лише шанованих працівників інституту) можуть чинити на власний розсуд. Як на мене, фахівці повинні були розробити критерії доцільної історичної люстрації. Декомуністи, наприклад, пропонують прибрати з назв вулиць прізвища партійних діячів не нижче секретаря райкому.  

Позавчора в Рівному один із претендентів на посаду міського голови заявив, що його намагаються зняти з виборчих перегонів за… мільйон доларів. Ні більше ні менше. Звісно ж, через переговірників, одного з яких, 22-річного жителя Чернівців, навіть затримала міліція. Там, до речі, більше нічого не коментують: мовляв, вирішується питання про відкриття кримінальної справи. А «новина» тим часом гуляє інтернетом у найрізноманітніших інтерпретаціях.

Як на мене, то цей мільйон «зелених» — провокація. Ось тільки цікаво, хто саме з чималої кількості кандидатів оцінив свій майбутній потенціал аж у таку захмарну суму? Не здивуюся, якщо завтра в подібних інформаційних «качках» з’являться цифри зі ще більшою кількістю нулів. Ось уже й справді, доборолась Україна до самого краю! 

Аномально тепле і сухе літо, яке захопило й вересень, зумовило те, що водність річок України виявилася так само аномально малою. Сказане стосується й Білорусі, де на багатьох річках спостерігається найменша водність за період, коли ці спостереження проводилися. Як наслідок, приплив води до Київського водосховища виявився теж аномально малим. Уперше за час його існування приплив у цьогорічному вересні становив усього 200 кубічних метрів за секунду, що в півтора раза менше від раніше зафіксованого мінімуму, який спостерігали 1992 року.

Уже зрозуміло, що маловоддя матимемо й у жовтні. За даними Українського гідрометцентру, очікуваний приплив до Київського водосховища у жовтні становитиме приблизно 220 кубічних метрів за секунду, що вдвічі менше від мінімуму, який ми мали у 1992-му.

 «Невже це нам двір заасфальтували? Двадцять років ями та провалля — одне більше за друге були, а тут таке!» — дивувалися сусіди-пенсіонери, повернувшись із дачі. «Та це ж аби ми з тобою правильно голосували, — каже сусідка, вказуючи на поштові скриньки: — Он і «вуха» цих добродіїв стирчать».

Справді, біленькі кутики газети, схожі на заячі вуха, стирчали рядочком із пошарпаних скриньок. А в тій газетці все про майбутнього кандидата: і яка він людина гарна, і скільки зроблено всього, крім щойно засипаних ям — «добився», «сприяв», «за його участі», «організував»... Навіть про позаторішні свята квіточок і віночків згадали. Так депутат (він же кандидат до майбутньої ради) із сіренького, яким був увесь строк, перетворюється на білого й пухнастого. Та ось біда: забувають у переліку «добрих справ» сказати, що зазвичай уся ця «пухнастість» робиться бюджетним коштом.