Не знаю, як хто, а я навіть подумати не могла, що наша Генеральна прокуратура, в якої нині роботи непочатий край (шановні прокурори, коли нарешті буде зібрано достатньо доказів, щоб була змога покарати тих, хто розстрілював майданівців, хто крав не мільйонами — мільярдами й не думає повертати награбоване в державу, хто й досі чудово почувається чи то у Ростові-на-Дону, чи деінде?), раптом аж надто перейнялася доступом обдарованої молоді до можливості навчатися за державний кошт!

Нещодавно був у відрядженні. Готуючись до чергової зустрічі (мав вільну годину), увімкнув у готелі телевізор. Не повірите, потрапив одразу ж на пленарне засідання Верховної Ради. Як правило, такі трансляції не дивлюся (бо вважаю роботу депутатів у сесійній залі, м’яко кажучи, неефективною), але тут цікавість викликала суперечка народних обранців з приводу внесення змін до Закону України «Про молоко та молочні продукти» та інших законодавчих актів щодо посилення заходів боротьби з фальсифікацією молочних продуктів (реєстраційний номер проекту 0901,  дата реєстрації — 27 листопада 2014 року). 

Нещодавно в Україні ухвалили два цікаві закони з номерами 2742 та 2743, які значно посилюють роль і незалежність Національного банку. Чомусь саме про це та про наслідки чинності таких документів у пресі йшлося мало, проте від роботи нашого головного фінансового регулятора у такому форматі вони будуть не лише позитивними, а й негативними для ринку та окремих громадян.

Звісно, Нацбанк України завжди був окремою державою в державі, нині він став фактично недоторканним. У цивілізованих країнах ЄС, приміром у Польщі й Чехії, різними нормативно-законодавчими актами визначено фінансову незалежність центральних банків цих держав. У їхніх законах закріплено право національних фінансових регуляторів не підтримувати політику уряду чи президентів країн, якщо вона загрожує виконанню основної функції регулятора.

Біла тарілка була класичної форми. Приблизно такою самою вона сотні чи навіть тисячу разів з’являлася перед витріщеними очима землян, які клянуться про зустрічі з прибульцями із міжзоряних світів. Утім, відразу помітив невелику відмінність: оця зависла і завмерла не горизонтально, як заведено, а вертикально — на ребро. Невже аварійна посадка? Їй-бо, так і є, бо он поруч потерпають кілька прибульців… Я з полегшенням зітхнув. По-перше, вони живі. По-друге, чужинці зовсім не страшні: жодних тобі величезних зубів, пазурів чи хвостів. Коротко кажучи, точна копія нас. А те, що вони зараз чогось стоять на головах, це, мабуть, результат невдалого приземлення тарілки. А може, ось так на них подіяло земне тяжіння? Нічого, зараз спробуємо це виправити… 

Знаменитий на весь світ Київський міський голова-боксер проводить чи не найважливіший бій у кар’єрі — із власниками столичних МАФів, яких перемогти, на мою думку, не настільки легко, як суперників на ринзі. Адже якщо на ринзі діють правила, то власникам МАФів вони, судячи з останніх подій, не писані. Нещодавно ці власники мітингували під стінами столичної адміністрації, водночас кілька десятків машин, які приєднались до цієї акції, частково перекрили рух Хрещатиком. 

Десь місяць чи півтора тому, проїжджаючи однією з вулиць на столичній Борщагівці, була шокована побаченим. Уявіть: шматок дороги, де яма на ямі і ямою поганяє, ніби віником виметений. А поверх отієї ямковості ретельно… нанесено новесеньку дорожню розмітку. Ну просто геніальне рішення столичних шляховиків! І, мабуть, вулиця Сім’ї Сосніних — не єдина в Києві сподобилася такої їхньої ласки. Бюджетні кошти, як я розумію, витрачено на недешеву фарбу, на її нанесення. Але ж… усе це даремно, бо хіба добрий хазяїн так робить? Чи не логічніше було б спочатку дорогу відремонтувати, а вже потім наносити розмітку? 

Здається, більшість із нас настільки звикла зустрічати будь-які новації кривою скептичною посмішкою, а то й голосними зойками «Все пропало!», що іноді думаєш: а чи є сенс запроваджувати у цьому суспільстві щось нове? Адже кожен реформатор наражається на небезпеку стати мішенню для охочих кидатися лайном — хоч би і словесним.

…Перший день патрулювання. Новоспечені поліціянти виїхали на вулиці Києва. І в той самий час, коли містом повільно пересувалися новенькі автомобілі з проблисковими маячками на дахах і написами «Поліція», на чергове патрулювання вийшли і «диванні війська», озброєні клавіатурами. Й почалося.

Негатив від того, як інспектор ДАІ на виїзді з міста зупинив моє авто, зник одразу після розмови з ним. Спека, гамір потоку автотранспорту, а поряд із патрульною автівкою — щойно зупинена новенька спортивна «Хонда». За її кермом кремезний чолов’яга. Його просять дихнути в алкотестер, мене ж зупинили, щоб допоміг (відповідно до затвердженої законом процедури) засвідчити результат. Після того як прилад від видиху водія клацнув, міліціонер дістав течку із бланками протоколів і почав оформляти «перебування за кермом у нетверезому стані». Можна тільки здогадуватися, куди прямував водій, що змусило його нехтувати безпекою всіх навколо і де б дала збій його сповільнена алкоголем реакція. 

Патріотизм буває різним. Одні проливають кров, відстоюючи цілісність держави, другі воліють вимахувати гаслами в безпечному місці. Одні трудяться в поті чола на благо країни, другі розповідають, як можна працювати ще краще. Одні щиро і глибоко шанують усе українське, інші одягають вишиванку на… «нижчеспиння».

Правду кажучи, спочатку сприйняла це як жарт. Думала, що не може  бути настільки примітивним менталітет, аби втулити прабабусин орнамент на заднє місце. Та ні, це москалі, напевне, вирішили підкинути чергову провокаційну «поганку», щоб познущатися з українського колориту.

Ще 16 жовтня 2013 року виконком Житомирської міськради задовольнив клопотання Генерального консульства Республіки Польща у м. Вінниці про встановлення пам’ятника Ігнацію Падеревському — видатному польському державному діячеві та всесвітньовідомому музиканту-віртуозу. З подачі нині вже відправленого у відставку міського голови Житомира Володимира Дебоя рішення ухвалили без громадського обговорення і навіть затвердження сесії міськради. Мотиви цілком зрозумілі, бо ні житомиряни, ні депутати навряд чи погодились би на встановлення у центрі міста монумента людині, яка була не лише видатним митцем, а й очолювала уряд Польщі у період збройної агресії проти Західноукраїнської Народної Республіки та окупації поляками Галичини.