Реформи в нас нині на кожному кроці. І чекають прості люди від них позитивних змін. Але сьогодні, на жаль, згадаю відомий вислів: обіцяного три роки чекають…

У нас стільки всього, що багато чого бракує. Це спало на думку, коли в одному із сіл побачив оригінальний пам’ятник. Він великий і створений довільно. Хто на постаменті — чоловік чи жінка, важко сказати. Волосся коротке, тулуб плоский. Не на руках, а на лівому плечі фігури сидить голий хлопчик. Хто це?  Права  рука скульптури піднята  до неба і тримає брошуру «Програма КПРС (для юних — комуністична партія Радянського Союзу). Накидка на плечах за формою нагадує розкриті крила.  На тулубі стрілки йдуть униз. Основа всього — земля? А може, вони просто вказують на широку панель у підніжжі, на якій зображено символи — від прадавніх людей до обличчя космонавта, від червоноармійця — до єгипетської жриці

Дивна пост-пасхальна історія була в Миколаєві. Під час Великодніх свят група у Фейсбуці вирішила організувати такий собі конкурс-флешмоб. Запропонували друзям розміщувати під одним з дописів найкращі світлини з пасхальними кошиками. Конкурс викликав жвавий інтерес, тож уже після свят користувачі буквально засипали сторінку гарними радісними яскравими фото. Можливо, відіграло роль те, що організатори оголосили призи: передплату на газету. Кожна світлина була незвичайною, в них відчувалося тепло, яке господиня, крім традиційних пасок і крашанок, вклала у кошик

Видатним людям встановлюють пам’ятники не через те, що були дуже красивими, а тому, що змінювали світ. Вплив, діяння цих людей відчутні досі.

У луцьких маршрутках має зрости вартість проїзду. Надавачі послуг укотре звернулися  із цим проханням до влади, пояснюючи його зростанням цін і на пальне, і на запчастини. Міська рада їх почула, тож уже найближчим часом за проїзд доведеться викласти 5 гривень. Однак за такими здорожчаннями підвищення якості послуг ніколи не стояло і не стоїть нині. Перевізники ще й висловлюють невдоволення: мовляв, проїзд має коштувати щонайменше 6 гривень, щоб зробити рейси рентабельними. У запропонованому тарифі закладено зарплату водіям, а не можливості для розвитку.

Існує чимало штучних чи природних протитанкових перешкод і загороджень. Більш-менш успішно зазвичай стримують просування танків, бронетранспортерів чи іншої військової ворожої техніки глибокі рови, ескарпи (круті уступи чи обриви), завали, бар’єри, протитанкові «їжаки», залізобетонні тетраподи. Останніми роками до них можна додати ще й проект «Стіна» — фортифікаційні споруди та системи інженерних загороджень на суходільному кордоні України з Російською Федерацією. Та, схоже, на території прифронтової Донеччини та у деяких інших областях реалізовують ще один (донедавна трохи секретний) протитанковий проект — «Дороги».

Наші перемоги у виробництві зерна останніми роками ні в кого не викликають сумнівів. Приміром, у 2016—2017 маркетинговому році Україна посіла друге місце за показниками експорту цієї продукції. Тоді нас залишили позаду тільки США. Перемога? Так, і дуже велика! Однак цього маркетингового року буде все інакше.

13 квітня виявилося для 30-річної жительки міста Христинівка нещасливим: її затримали під час крадіжки. Намагалася поцупити вона не пиріжок чи ковбасу, а зовсім, як за Чеховим, розібрати залізничну колію. І затримали її, як написали у протоколі відомчої воєнізованої охорони, «під час спроби чергової крадіжки деталей верхньої будови колії на 170-му км перегону Монастирище — Христинівка». Як виявилося, це не перша її акція. Громадянка зізналася в участі ще у двох крадіжках, а також у тому, що робила це, аби здати деталі на металобрухт і отримати грошову винагороду. Зокрема йшлося про викрадення понад 258 закладних та 26 клемних болтів і 7 одиниць підкладок. За словами затриманої, попередні крадіжки здійснювала у період із 4-ї до 6-ї години ранку.

Наша країна вже четвертий рік перебуває у стані війни, тисячі людей пройшли криваві жорна. Абсолютно справедливо, що держава поставила завдання всебічно підтримувати наших воїнів. Одним з аспектів такої підтримки стало рішення про першочергове забезпечення учасників АТО земельними ділянками. Харківська область, за статистичними даними, входить до числа лідерів щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО.

Нині обласні центри неможливо уявити без маршруток міжміського сполучення, і Суми не виняток: кілька перевізників щодоби здійснюють 70—80 рейсів насамперед до Києва і Харкова, а також Кременчука, Полтави, Дніпра.