Це прислів’я нагадав мені досвідчений аграрій Петро Ягодка у відповідь на запитання, що нині сіють на сільгосппідприємстві «Розвазьке» Острозької громади, яке він, заслужений працівник сільського господарства України, очолює понад чверть століття. Своїм запитанням застала його за кермом — весна квапить хліборобів.

«Уже посіяли 100 гектарів вівса — вдвічі більше, ніж торік. Ось сіємо горох на 20 гектарах — йому потрібна волога, а її вистачає. Далі — ярий ячмінь на 75 гектарах, потім цукровий буряк щонайменше на 60 гектарах. Згодом буде 100 гектарів сої та 250 — кукурудзи. Звісно, посіємо й гречку, але пізніше. Знаєте, як у народі кажуть: до весняного Миколи не сій гречки і не стрижи овечки. Бо гречку мають запилювати бджоли, тому треба дочекатися теплої погоди», — швидко розставляє акценти Петро Ягодка.

Додайте до переліченого ще озимі ячмінь, жито і пшеницю, що вже радують око на 300 гектарах, і буде принаймні загальне уявлення про зерновий клин у «Розвазькому». Загалом тут обробляють 1200 гектарів ріллі та утримують 800 голів великої рогатої худоби.

Не обдурити й не образити людей

«Хоч погода не сприяє, навіть за невеликої нагоди працюємо в полях, а вони в нас не лише в Острозькій, а й у Здолбунівській, Мізоцькій громадах на Рівненщині, а ще — на сусідній Хмельниччині. Люди укладають угоди на оренду  паїв, коли впевнені, що їх не обдурять і не образять», — додає Петро Ягодка. І цього правила він дотримується.

25 років тому, коли балотувався на виборах на посаду керівника господарства, не обіцяв золотих гір, а навпаки, казав про важку, чесну і, якщо хочете, вперту працю на землі, яка має дати результат. Адже в коморах тоді хіба що голодні миші бігали.

За кілька років вийшли на нуль, далі почали набирати обертів. Не лише вирощували зернові, а й переробляли й реалізовували продукцію, створивши замкнений цикл та постійно збільшуючи кількість робочих місць на рідній землі. Споживачам так припав до душі  натуральний і смачний розвазький хліб, що вони вже самі шукають його. А машини зі свіженьким запашним хлібом та булочками й нині щодня роз’їжджаються в окрузі. Бо люди чекають.

Експерти бідкаються: цьогорічна посівна здорожчала на 50 відсотків, нива недоотримає гербіцидів, мінеральних добрив. А Петро Ягодка чітко відповідає: «Торік, коли почалася повномасштабна війна, ми купували пальне по 75 гривень за літр на гурті й витримали, щоправда, довелося брати кредит.

Овес забрала Сквира — з нього роблять крупу на дитяче харчування, сою теж уже продали. Ячмінь днями поїде на пиво до Словаччини, кукурудзу допродуємо. Ще по мішку цукру видав пайовикам, їх у нас 450, у рахунок оплати за майбутній урожай.

Зарплату платимо, сіємо, добрива та гербіциди вносимо, хліб печемо, пальне маємо. До речі, за літр дизпалива оптом заплатили по 36 гривень — відчуваєте різницю з торішніми цінами? Ціна на добрива теж пішла донизу. Якби всі в Україні працювали так, як ми в «Розвазькому», то вона процвітала б».

Єдине, на що нарікає аграрій, який пережив різні часи, — низька закупівельна ціна на молоко: переробні підприємства платять по 14 гривень за літр. І порівнює із ціною на мінералку, яка коштує 30 гривень. Отакий, з дозволу сказати, паритет цін. Петро Ягодка живе селом, розглядає землю як невичерпний ресурс для нас, українців, а не як можливість вловити кон’юнктуру ринку і швидко урвати куш на культурах, що виснажують ріллю. 

«Будемо з хлібом і до хліба»

Начальник Рівненської ОВА Віталій Коваль підтверджує: якби таких господарів, як Петро Ягодка з «Розвазького», а ще Анатолій Остапчук з «Маяка», Олексій Хомич зі «Случа» (це вже Сарненський район на Поліссі), було більше, звісно, жили б ми значно краще. Нині ж у них своя передова, яку тримають достойно, дарма що погода підводить навіть у квітні. Попри все шукають найменшу можливість вийти в поле й не глушити моторів.

«Загалом тилова Рівненщина засіє 623 тисячі гектарів ріллі — стільки само, як і торік. 138 тисяч з них — це озимі культури, які вже радують око рясними сходами. Решта 437 тисяч — ярі: зернові, технічні, картопля та овочі, кормовий буряк. Розуміємо, що працювати маємо за себе і ті області, де тривають бойові дії, за деокуповані території, на яких заміновано сільгоспугіддя. Тож до посівної підходимо з величезною відповідальністю за продовольчу безпеку держави.

Буваю в наших фермерів, у господарствах різних форм власності й переконуюся: аграрії не підведуть, бо наближають перемогу невтомною, від зорі до зорі, працею. Тож будемо і з хлібом, і до хліба», — розповів начальник Рівненської ОВА.

З ініціативи Віталія Коваля останніми роками в легальний обіг на Рівненщині повернули тисячі гектарів сільгоспугідь. А це робочі місця для селян, податки до бюджетів різних рівнів і таке необхідне в цей буремний час розширення обсягів аграрної економіки.