НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ 

Хлібозавод ПАТ «Луганськмлин» освоїв технології випічки, які міністр АПК визнав унікальними
 

Ступивши за ворота підприємства, попросила хвилинку на роздуми — звідки починати огляд. Тут як у казці — ліворуч підеш, до млина вийдеш, праворуч — завод з виробництва круп, прямо — елеватор, склади. На початку жнив нинішнього року саме в ці ворота в’їхала перша машина з зерном нового врожаю — Біловодське господарство «Незалежність» направило її до Зінаїди Надьон, голови правління публічного акціонерного товариства «Луганськмлин». Мені раніше доводилося чути про вертикально інтегровані компанії лише у нафтопереробці та вуглевидобутку. Там повний цикл — від підняття на-гора чорного золота до його трансформації в електроенергію. «Луганськмлин» першим у своїй галузі зважився побудувати такий самий замкнутий цикл.

Коли справа ладиться — і настрій гарний. Фото Павла ХАЙЛА

З лану до столу

— Не знаю, наскільки правильно назвати таке рішення унікальним, — усміхається Зінаїда Гаврилівна. — Його підказало життя і вся колишня історія розвитку підприємства. Сьогодні наша компанія має лани, елеватор, склади, завод з виробництва круп, млин та хлібопекарське виробництво. Споруджено заводи у Білокуракиному та Луганську, ведеться реконструкція ще одного та оглядаємо майданчик для будівництва в Ровеньках. Окрім цього, у сільських районах плануємо звести малі хлібопекарні підприємства, щоб скоротити витрати на доставку. Плани у нас реальні, бо маємо щодобово 450 тонн борошна. Тож сам Бог велів займатися хлібом.

— Скільки коштує побудувати завод? — запитую Зінаїду Гаврилівну, тому що ми якраз підходимо до новенького комп’ютера, який керує технологічною лінією, що запущена на хлібозаводі ПАТ «Луганськмлин» 9 серпня. Варто відразу зазначити, що новий хлібозавод працює на обладнанні, випущеному світовими лідерами в оснащенні виробництва хлібопекарської галузі — фірм МІВЕ та Діосна (Німеччина), АТ «Інженерінг» (Словаччина), «Рондо Дож» (Швейцарія). Потужність нової лінії — 32 тонни на добу масових сортів хліба та батонів, а потужність всього заводу становитиме 50 тонн на добу.

— Оснастити завод коштує близько 15-17 млн євро. Називаю суму в іноземній валюті, бо обладнання ми закуповуємо в основному за кордоном. А витрати на будівництво ми провели максимально ощадливо, тому що використовували власні трудові резерви.

— Тобто такі заводи дають і в прямому, і в переносному сенсі людям шматок хліба. Одні цей хліб купують, інші отримують можливість на нього заробити? — уточнюю, а фотокореспондент націлює об’єктив на усміхнену робітницю, що приймає на стрічці апетитні колобки.

 — Саме так. У Білокуракиному після будівництва заводу відразу з’явилося 29 нових робочих місць. Для селища це важливо. А зараз додаються робочі місця для водіїв і в мережі фірмових магазинів, які ми плануємо там відкрити. І все це — відрахування до бюджету, адже ми працюємо виключно в правовому полі.

«Аж поки стане білим білий світ»

Зараз шкодую, що не перерахувала сходинок, які здолала слідом за Зінаїдою Гаврилівною, обходячи це «хлібне містечко», до якого входять ПАТ «Луганськмлин» та ПАТ «Луганськ-Нива». Залишилося відчуття, що ми постійно піднімалися вгору, до неба, білими коридорами. Напевно, цей колір подобається борошну, і воно диктує людям свої примхи. Адже від якості борошна залежить смак задерикувато хрусткого скоринкою батона «Луганський». А від чого залежить його ціна?

— Від впровадження енергозберігаючих технологій, — упевнена З. Надьон. — Саме тому сьогодні ціна нашої продукції нижча, ніж на вироби інших підприємств.

І Зінаїда Гаврилівна показує термомасляні печі, які встановлені на хлібозаводі ПАТ «Луганськмлин». Вони дають змогу енерговитрати (газ, електроенергію) зменшити в 2,7 раза. У традиційних хлібопекарнях на випічку 1 тонни хліба йде до 147-150 куб.м блакитного золота, тут — до 50 куб. м.

Випробування патріотизмом

Свій хлібозавод ПАТ «Луганськмлин» почало будувати торік восени. Але «хлібна криза» 8 березня 2011 року в шахтарських містах області поквапила події. І змусила принципово по-новому подивитися на продовольчу безпеку рідного краю.

— Наше бачення перспектив збігається з планами керівництва області, — підкреслює Зінаїда Надьон. — Я давно працюю в галузі, але не пригадую, щоб голови міст і районів цікавилися, хто і куди який хліб поставляє. Брали і зліва, і справа, і з-під споду. Звідки тільки не брали, й не було в цьому ніякої плановості. Не було навіть аналізу — скільки хліба і борошна потрібно району (місту) для безперебійного постачання населення цими продуктами першої необхідності. Тепер голова Луганської облдержадміністрації зобов’язав такий аналіз провести. Саме у Володимира Миколайовича Пристюка нарешті я бачу чіткий і жорсткий підхід до проблеми хліба. Адже перші питання життєзабезпечення людей — хліб і тепло.

У сумнозвісні святкові березневі дні Володимир Пристюк звернувся по екстрену допомогу до Зінаїди Надьон, щоб забезпечити борошном злощасний «Коровай», який недодав хліба шахтарським містам. Про це дізналася вся Україна. І на Луганську землю... потяглися виробники хліба з інших областей.

— Ми проаналізували те, що вони сьогодні возять в Білокуракине та Сватове, — зізнається  З. Надьон. — У нас кілограм хліба коштує 4,20 грн, а в них 5,40 грн. Правда, розважений, розфасований він так, що не відразу і побачиш різницю у вазі й ціні.

На питання про якість хліба конкурентів Зінаїда Гаврилівна принципово не відповідає, мовляв, не ставили за мету аналізувати. Але при цьому відомо, що коли з Аграрного фонду отримували борошно, навіть конкуренти та до того ж у «високих» кабінетах сказали, що кращого борошна, ніж з Луганська, вони не отримували. А будь-яка господиня знає, що успіх випічки чи не на 100% залежить від якості борошна.

Добра дія для булки

— Борошно, вода і добре слово — ось що важливо в приготуванні хліба, — ділиться секретами Зінаїда Надьон. — Я вірю, що вся негативна енергія може перейти на хліб. А хліб споживають люди. Тому треба робити його з відкритою душею, з хорошим настроєм, без злоби й ненависті. Тоді все буде добре.

Звідси й гасло підприємства, придумане його керівником: «Готуйте з доброю душею!» Гасло як квінтесенція її власного життя. Життя — довге, але жодного разу колишня студентка Одеської академії харчових технологій Зінаїда Надьон не зраджувала обраній в юності улюбленій справі. Їй доручали складні технологічні ділянки, які перебували у поганому стані. Вона бралася — і виводила підприємства в лідери.

Так було майже тридцять років тому і з «Луганськмлином». Підприємство, побудоване у 1936 році, яке благополучно вистояло у війну, на початку 1980 року правильніше було назвати застарілим. Тут був старий млин з трансмісією (фахівці оцінять). Сім поверхів, а ліфта немає. А завали борошна начальник цеху Зінаїда Надьон розбирала так: двоє співробітників тримали за ноги, щоб не впала, а вона руками вибирала спресоване борошно. Сьогодні — смішно.

— Нині наше підприємство оснащене високотехнологічним обладнанням швейцарської фірми «Бюллер АГ» — світового лідера у переробній галузі, і це дало змогу повністю автоматизувати процеси виробництва, тож створені всі умови для випуску широкого асортименту продукції високої якості, — розповідає Зінаїда Гаврилівна. — Наприклад, такого асортименту продукції, який ми виробляємо на крупозаводі, в Україні більше немає ні в кого. Тому наші пластівці торговельної марки «Добродія» із задоволенням закуповують за кордоном. З усього обсягу реалізації круп тільки 10% ми продаємо в межах області. За обсягом продажу борошна в Україні ми займаємо 4,7% ринку, круп — близько 11%. Тож в 2010 році наше підприємство отримало звання Експортер Року.

Незважаючи на очевидну затребуваність у закордонних партнерів, у своїй діяльності ПАТ «Луганськмлин» передусім  керується ідеями патріотизму. Скажімо, гречане борошно і вівсяні пластівці використовують для випічки особливих сортів хліба лінії здорового харчування «Будь здоровий!» Торішніх «страждань» за гречаною кашею луганчани майже не відчули — З. Надьон «підкидала» в торговельні мережі свої запаси. І саме тому, що для неї вище за купецьку вигоду турбота про «своїх», — аграрії області шикуються в чергу, аби продати вирощене зерно саме на «Луганськмлин». Тут важливі довгострокові взаємовигідні відносини, випробувані неврожаями. Наприклад, в роки, коли на Луганщині виростало багато фуражного зерна, Зінаїда Надьон все одно скуповувала його у сільгосптоваровиробників, формувала партії і знаходила кому з постійних контрагентів за кордоном продати вигідніше.

Ось і сьогодні «Луганськмлин» вже заповнив свої потужності зі зберігання під «зав’язку» (100 тис.тонн одночасно), а селяни, пам’ятаючи, що на щорічний цикл підприємству потрібно вдвічі більше, погоджуються зберігати зерно у власних господарствах доти, коли за ним приїдуть. Бо слово Зінаїди Надьон — міцне й чесне.

— Хлібу важлива стабільність, — стверджує голова правління ПАТ «Луганськмлин». — І саме на нашому підприємстві — завдяки автоматизації  процесів переробки зерна та наявності висококласних технологів — маємо можливість в будь-який рік будь-що-будь стабільно формувати високоякісну помельну партію борошна.

— Тож будемо з хлібом? — запитую працівницю ПАТ «Луганськмлин», яка ледь утримує лише кілька видів продукції зі 150 найменувань, аби фотокореспондент зміг увічнити якщо не ароматний запах свіжої випічки, то хоча б її елегантний вигляд.

Нам у відповідь усміхаються. Й усмішка ця — доброзичлива і горда за своє підприємство, яке начинене електронікою майже як космічний корабель, — супроводжувала нас усюди. Здається, усміхалися навіть верткі машини з написом «Свіжий хліб» на борту, що везли споживачам булки Луганщини, краю, який прийнято називати «світанком України», тому що тутешні жителі першими в країні зустрічають сонце. Хліб завжди надихав поетів. Тож хочеться додати, що вранішні промені вбирає в себе кожна булка, випечена тут, і тому світиться довго теплим внутрішнім світлом продукту, зробленого з любов’ю.