ПРІОРИТЕТИ

Влада формуватиме єдиний гуманітарний простір України

Михайло КУЛИНЯК,
міністр культури

У 2010-му українська культура, завдяки зусиллям працівників культурно-мистецької сфери, потужній підтримці держави та місцевого самоврядування, зберігала темп розвитку - попри нелегкі проблеми, породжені фінансовою кризою і наслідками загальної соціальної трансформації, яку переживало суспільство в попередні десятиліття. Стабільний розвиток галузі стався насамперед тому, що Президент України Віктор Янукович надає вирішального значення ролі культури у справі успішної модернізації суспільно-економічного життя України і з постійною увагою ставиться до проблем і потреб культури.

У своєму Посланні до Українського народу 3 червня 2010 року Віктор Федорович наголосив: "Завдання економічної та цивілізаційної модернізації, які стоять перед Україною, ми розв'яжемо лише за умови випереджального розвитку гуманітарної й соціокультурної сфери". Президент визначив кілька пріоритетів, на які слід орієнтуватися в забезпеченні суспільної модернізації, і серед них - "формування оновленої, модерної моделі культури та розвиток національної інфраструктури культурних індустрій".

Працівникам галузі - державні гарантії

У плані конкретних дій нашого міністерства це означає, з одного боку, відповідне оновлення законодавчої бази, а з іншого - посилення й урізноманітнення форм державної підтримки культури і мистецтв України в усьому їх розмаїтті. У 2010-му багато зроблено для оновлення правової бази культури: ухвалено низку важливих законодавчо-нормативних актів, найголовнішим з яких став Закон України "Про культуру".

Соціальному захисту працівників галузі в ньому присвячено окремий розділ. Відтепер держава забезпечує їм роботу на повну тарифну ставку. Це положення важливе тому, що тисячі працівників культури, особливо в сільській місцевості, змушені працювати на половину або й на чверть ставки. Передбачено надбавки і доплати працівникам у сфері культури, зокрема за вислугу років, почесне звання, науковий ступінь тощо, а також допомогу на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань. Законом збережено пільги для працівників культури, які працюють у сільській місцевості, для пенсіонерів, що працювали в культурній сфері села.

Міністерство вже розпочало розробку конкретних заходів, спрямованих на втілення в життя передбачених Законом "Про культуру" державних гарантій працівникам галузі щодо їх роботи на повну ставку. У 2010 році також розв'язано проблему оплати праці працівникам академічних закладів.

Для підвищення престижності праці в клубних закладах Кабінетом Міністрів прийнято постанову "Про виплату працівникам державних і комунальних клубних закладів матеріальної допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань". На наш погляд, комплексне розв'язання цих та інших соціальних проблем, поліпшення системи оплати праці сприятиме залученню до культурно-мистецької сфери кваліфікованих фахівців, насамперед молоді.

Попри фінансові труднощі, у минулому році бюджетне фінансування галузі не зменшувалося. У держбюджеті 2010 року на потреби культури було виділено понад 1 млрд 475 млн грн (у 2009 році - 1196 млн грн), а в місцевих бюджетах -загалом 5336 млн грн (у 2009 році - 4250 млн грн). Знаменно, що в 2010 році загальний обсяг фінансування культури з державного та місцевих бюджетів уперше в історії незалежної України перевищив позначку, що дорівнює 1 млрд доларів США.

Протягом 2010 року не було заборгованості із заробітної плати, стипендій у бюджетних закладах культури, підпорядкованих міністерству. Тривало підвищення рівня оплати праці - середня зарплата працівників державних закладів культури в листопаді 2010-го становила 2850 грн.

Проблеми накопичувалися роками

Проте важливим питанням для нас сьогодні є вдосконалення механізмів фінансування культурно-мистецької сфери, зокрема із застосуванням кращого європейського досвіду. В розвинених країнах Європи найбільш ефективним і поширеним методом державної підтримки сучасного мистецтва є механізм конкурсного надання грантів на конкретні мистецькі проекти. Натомість у нас поки що діє лише 2 грантових механізми підтримки мистецтва - Президентські гранти молодим митцям та гранти мистецьким колективам на гастрольні заходи. За обома цими механізмами розподіляється в середньому близько 2 млн грн на рік, тобто менш ніж піввідсотка загальних видатків на культуру з держбюджету. Залишаються й інші проблеми, які накопичувалися роками.

Так, не завжди продумані підходи до мовно-етнічної неоднорідності й культурного різноманіття України перетворили цю неоднорідність на живильний грунт для конфронтацій, із загрозою соціокультурного розколу. Постала нагальна потреба в забезпеченні єдності всього культурного простору України, у використанні значного потенціалу культурного різноманіття.

Недостатнім є внесок вітчизняних культурних індустрій у формування єдиного національного культурного простору, зокрема через надто слабкі та застарілі механізми їхньої підтримки. В умовах вільного ринку наростають загрози збереженню історико-культурної спадщини, поширюється нищення пам'яток з комерційною метою. Слабо використовується величезний потенціал культурної спадщини для суспільного й економічного розвитку різних регіонів України.

Попри значне бюджетне фінансування мистецьких закладів і колективів, внесок сучасного мистецтва в оновлення українського суспільства, у формування привабливого міжнародного іміджу України не достатній. Одна з причин цього - застарілі, інерційні форми державної підтримки мистецтва, слабо зорієнтовані на конкретний мистецький результат.

Як я говорив, на більшість із цих проблем вказав Президент України у своєму Посланні, одночасно запропонувавши і основні напрямки дій, що мають забезпечити їх розв'язання. Узагальнюючи положення президентського Послання, можна сказати, що оптимальним варіантом реформування у сфері культури буде стратегія, яка поєднуватиме серйозну бюджетну підтримку культури із стимулюванням благодійництва, підприємницької активності культурно-мистецьких закладів, передбачатиме поєднання адміністративної реформи в управлінні культурною сферою - із запровадженням нових, конкурсних і прозорих механізмів фінансування мистецьких проектів; поєднання підтримки національних культурних індустрій із заходами з формування цілісного культурного простору України.

Напрямки реформування

Ми визначили пріоритетні напрямки реформ у галузі культури: формування єдиного й цілісного гуманітарного простору України, в першу чергу мовно-культурного (зокрема, через наповнення його якісним і різноманітним вітчизняним культурно-мистецьким продуктом); збереження й підтримка етнокультурного різноманіття сучасного українського суспільства; забезпечення розвитку вітчизняних культурних індустрій через урізноманітнення форм їх фінансової підтримки, впровадження сучасного менеджменту в культурі, активну промоцію національних культурних товарів і послуг як у самій Україні, так і за кордоном; збереження національної культурної спадщини, її актуалізація, тобто перетворення на важливий чинник соціального й економічного розвитку суспільства, зокрема - через розвиток пам'яткоохоронної й туристичної інфраструктури; підтримка кращих зразків сучасної української культури й мистецтва, провідних митців і колективів, спроможних належно представити сучасний, динамічний образ української культури у світі; інтеграція української культури до світового культурного простору, формування засобами культури позитивного іміджу України у світі.

Сьогодні перед нами постають завдання, розв'язання яких забезпечить реалізацію цих пріоритетів. Формування єдиного культурного простору України та розвиток культурних індустрій мають відбуватися за рахунок посилення й урізноманітнення підтримки національного виробника культурного продукту як через традиційні механізми державного замовлення (на кінопродукцію, книговидання тощо), так і через механізми непрямої підтримки.

Збереження й актуалізація культурної спадщини можуть забезпечуватися через зміцнення системи державних органів з охорони пам'яток, належну бюджетну підтримку їхньої охорони й реставрації, із ширшим залученням благодійних коштів, через комплексні зусилля з перетворення культурної спадщини на ключовий чинник суспільного й господарчого відродження багатих на культурну спадщину регіонів, міст, сіл.

У справі підтримки етнокультурного різноманіття сучасної України, розвитку народного мистецтва потрібна якісно нова державна політика, до якої входили б заходи з налагодження постійного діалогу й взаємозбагачення культур, реалізації потенціалу культурного різноманіття, відродження культури на селі через формування базової мережі закладів культури.

Важливою складовою підтримки сучасного мистецтва є стабільне бюджетне фінансування провідних мистецьких закладів і колективів, посилення на законодавчому рівні меценатства. У міжнародному культурному співробітництві слід активізувати євроінтеграційні зусилля в гуманітарній сфері, брати активну участь у культурних програмах Ради Європи, ЄС, ЮНЕСКО.