ПЕРШІ КРОКИ

Єдине в Полтавській області державне підприємство, яке спеціалізується на вирощуванні лікарських рослин, потребує уваги

Підприємство «Дружба» розташоване в селі Березоточа Лубенського району, де лікарські рослини цілеспрямовано вирощують уже понад три століття. Тамтешні жителі розповідають, що початок цьому поклав Петро I. Після розгрому шведів під Полтавою він їхав до Києва, зупинився в Лубнах і виявив, що на місцевих полях росте багато цілющих трав. За його наказом і було засновано першу в Україні «запасну аптеку» для заготівлі дикорослих лікарських рослин та закладено ботанічний сад для їхнього вирощування.

Через багато років у Березоточі створили радгосп «Дружба» (нині це державне підприємство), основною діяльністю якого й стало вирощування таких лікарських рослин, як подорожник, валеріана, м’ята, ехінацея, пустирник (кропива собача), розторопша, шавлія, фенхель, алтей, ромашка. Цього року ними було засіяно близько 300 гектарів (з них 108 га ромашкою), але вже постало питання про розширення цих площ до 500 га.

Українську розторопшу купуватимуть італійці?

«Стільки лікарських рослин ми сіяли в 1990-х роках, — розповідає директор підприємства Анатолій Остапчук. — Тоді самою валеріаною у нас бувало засіяно до 120 га. А потім настали часи занепаду, внаслідок чого довелось удвадцятеро скоротити площу під лікарськими рослинами. Підйом у нас почався три роки тому, коли знову з’явився попит на продукцію. Зразу вийшли на 100 га, а на наступний рік посіяли вже 380 га».

Правда, збільшать площі, поки що, тільки під розторопшею та ромашкою лікарською, які нині в ціні. Наприклад, розторопшу замовили італійці, які планують закупити її в Україні, зокрема в ДП «Дружба», аж 400 тонн. Директор про цей спільний українсько-італійський проект багато не розповідав, але повідомив, що насіння ромашки й розторопші в господарство вже завезли, і найближчим часом зароблятимуть його в грунт.

«Саме готуємо площі під посів. Сіятимемо ромашку в три етапи — восени, під зиму, і взимку. Щоб збільшити термін збирання врожаю», — пояснив Анатолій Остапчук.

Цікавлюся, чому італійці закуповують лікарську сировину за кордоном. «Вони її перероблять, і нам же й продають свої медикаменти. Бо в Україні недостатньо підприємств з переробки лікарської сировини. Крім того, наша продукція екологічно чиста. Ми не вносимо в грунт мінеральних добрив, не обробляємо рослини хімікатами», — стверджує він.

Вирощені в Лубнах лікарські рослини залюбки закуповують і вітчизняні переробники, наприклад Сумський фармацевтичний, Житомирський, Донецький, Криворізький, інші заводи. Але працівникам «Дружби» хочеться, щоб це робив свій, рідний, Лубенський хімфармзавод, як було раніше. Скільки коштів вдалося б зекономити на самих тільки перевезеннях!

«У 1990-х роках ми їм поставляли до 300 тонн подорожнику великого, а також ехінацею, ромашку, деревій, щоб виготовляти «Ротокан». Але потім завод перейшов у приватні руки, і зараз у них інша спеціалізація. Ми сьогодні вирощуємо лікарські рослини і продаємо тим, хто більше заплатить за кілограм сухої речовини»,  — констатує факт А. Остапчук. Принагідно зауважує, що вони сіють давальницьким, імпортним насінням, через те начебто, що в нашому не вистачає якогось одного елемента. Це їм так заявили італійці, коли домовлялися про розторопшу.

Ромашка нині в ціні. Фото з сайту modna.com.ua

Успіх забезпечить реформа

А між тим, у Лубнах є і власна дослідна станція лікарських рослин — одна з найстаріших наукових установ в Україні, яка мала б сприяти господарству в його основній діяльності, забезпечуючи високопродуктивними, конкурентоспроможними сортами. Але з різних причин робить це не повною мірою. Проте в «Дружбі» у відчай не впадають і надіються на реформу, що розпочалася в галузі. Директор повідомив, що вже найближчим часом господарство приєднають до державного підприємства «Укрліктрави». Завдяки цьому можливості лубенчан збільшаться. Але й без цього прогрес у діяльності підприємства очевидний. Анатолій Остапчук розповів, що вони планують закупити два сучасні ромашкозбиральні комбайни сербського виробництва, чеську хмелесушарку, яку пристосують для висушування лікарських рослин. Вона цінна ще й тим, що працює на дровах. Нову техніку придбаватимуть у лізинг, через спецагролізинг. А необхідні для цього кошти «Дружба» заробляє, вирощуючи зернові культури й торгуючи молоком.

«У нас було 90 корів, зараз 340. А до кінця року їх буде 400. Це свіжа копійка щодня. Сьогодні ми молоко реалізовуємо на Лубенський молокозавод по 4,2 гривні за літр. За місяць маємо від його реалізації до 450 тисяч гривень», — говорить А. Остапчук. Але дотацій від держави за здане молоко тут, як і в інших господарствах, ще не отримали.

Розводять у «Дружбі» й свиней, яких годують екологічно чистими кормами, без жодних біодобавок та антибіотиків. Хоча директор каже, що в нинішніх економічних  умовах це заняття для них збиткове.

«Маємо лише одну свиноферму. Раніше тримали півтори тисячі свиней, тепер — кілька сотень, бо ринок збуту знайти важко. Попит на поросят серед населення різко знизився. Якщо раніше продавали людям за кілька місяців 100 свиней, то нині вдвоє менше», —бідкається він. — На м’ясокомбінати збуваємо м’ясо фактично за безцінь: по 18 гривень за кілограм живої ваги. Закупівельники ставлять вимоги, щоб порося було завважки не менше центнера, ще й м’ясної, а не сальної породи».

Тож у найближчому майбутньому в господарстві збираються звузити виробничу діяльність до трьох напрямів — утримання дійної череди, яку планують збільшити до 600 голів, та вирощування лікарських, зернових і технічних культур. «За рахунок молока, яке реалізовуватимемо на Лубенський молочний завод, платитимемо заробітну плату і податки, а від іншої діяльності матимемо чистий прибуток», — розмірковує керівник «Дружби».

Планують у Березоточі випускати і цілющі трав’яні чаї, навіть уже відповідні дозвільні документи мають. Затримка за малим – за коштами. «Повернемось до цього питання щойно трохи розбагатіємо», — підсумував Анатолій Остапчук.

КОМПЕТЕНТНО

                                   
Віктор АЛЄКСЄЄНКО,
голова Лубенської
райдержадміністрації:

— Один із символів герба Лубенського району — ромашка. Це свідчення того, що район займається виробництвом лікарської сировини. Нині воно стрімко відроджується. Не тільки державне підприємство «Дружба» в рази збільшило площі під посіви лікарських рослин, а й фермери цим зацікавилися. Наприклад Олексій Коваленко (ФГ «Діброва») та Микола Кочубей («Роксолана»). Цього року  8 фермерів посіяли лікарські рослини на площі понад 200 гектарів. Якісним насінням і в достатній кількості їх забезпечує Лубенська дослідна станція лікарських рослин Інституту луб’яних культур та фітофармацевтичної сировини Національної академії аграрних наук – так вона сьогодні називається. Її фахівці надають виробникам необхідну методичну допомогу. Єдине, що вирощену сировину доводиться возити на переробку за межі області, бо Лубенський хімфармзавод працює за іншим напрямом. Але з часом і цю проблему розв’яжемо.

Діють відповідні державні та районна програми, спрямовані на відродження галузі. В їхніх рамках нашим виробникам лікарської сировини надається допомога в придбанні техніки, пільговому кредитуванні тощо.