На Закарпатті новопризначений голова облдержадміністрації Ігор Бондаренко дав першу пресконференцію. Мені як журналістові за всі роки незалежності доводилося бути присутнім майже на всіх таких подіях, коли, так би мовити, офіційно презентували себе перед працівниками ЗМІ новопризначені очільники краю.

Нині модно говорити про загальнолюдські цінності — у декого вони навіть мають пріоритет над інтересами держави. Але чи те, що звемо загальнолюдськими цінностями або ж мораллю, справді категорія універсальна і годиться для всіх життєвих ситуацій?

У романі «Таврія» Олеся Гончара є епізод, де старий заробітчанин розповідає про часи, коли батракам, що приходили на південь України найматись на роботу, досить було написати крейдою на п’ятах ціну, за якою людина погоджувалась працювати, і спокійно лежати чи спати у тіні під деревом. Землевласники, яким катастрофічно бракувало робочих рук, самі ходили по імпровізованому ринку та обирали підхожих за вартістю і статурою наймитів.

Вулиця Гоголя в Черкасах — один із тихих зелених куточків обласного центру, де раніше можна було прогулятися, подихати свіжим повітрям. Все це, на жаль, у минулому. Спробуйте пройтися цією вулицею тепер: немає благоустроєного тротуару, сморід від численних сміттєвих звалищ із горами відходів, навислі сухі гілки від колись здорових дерев — ось що визначає вигляд цієї вулиці. Та хіба тільки цієї!

Цьогорічний першовересневий День знань став особливим для жителів тимчасово окупованого Донецька. Йдеться насамперед про дорослих донеччан, негативні стан і емоції яких змушують згадати біблійний вислів про те, що певні знання тільки примножують журбу. Адже у вересні люди із сумом дізналися: попередні балачки про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги — не українська пропаганда і не підступні дії укропівської диверсійно-комунальної групи, а сувора дійсність. З 1 вересня у так званій республіці ціни на послуги водопостачання збільшилися майже вдвічі, а квартплата й вивезення сміття — на третину. 

Нещодавно в центрі Сум зустрів давнього приятеля, з яким спілкуємося вряди-годи, однак щоразу ділимося якимись цікавими новинами чи навіть історіями зі свого життя. Ось і цього разу, стоячи біля ЦУМу, розговорилися про те про се, аж поряд зупинилася яскрава автівка. То було таксі — не просто із традиційними шашечками, а розмальоване, барвисте, одне слово, незвичне.

Цього року 1 вересня згадували, що 80 років тому почалася Друга світова війна. У Дніпрі на зустрічах із школярами, які починають новий навчальний рік, візьмуть слово й чорнобильці Соборного району, проголошуючи власну місію миротворчості від імені старшого покоління. Ми винайшли зброю, яка долає ворогів миру, не проливаючи ні краплини нічиєї крові. Ця зброя — слово і діло.

Досі літні відпуски намагався проводити на морі. Навіть не сподівався, що саме у спекотну пору дуже добре відпочивати в горах, а саме в Українських Карпатах. Хотілося не лише подихати духмяним гірським повітрям і ще раз придивитися до колоритного й неповторного життя гуцулів, а й як економічному журналістові з’ясувати питання розвитку гірських територій, зайнятості населення.

Позаду чергові президентські й дострокові вибори до Верховної Ради України. На порозі початок роботи її І сесії ІХ скликання. На які зміни у країні можуть очікувати мільйони співвітчизників, адже їм уже набридли постійні облудні обіцянки політиків, що давно втратили довіру народу, якому вони зобов’язані служити вірою і правдою, піклуватися про його щоденні життєві потреби, а не вважати себе господарями? Невже й справді вони, живучи поряд з нами, жити разом з нами не хочуть? Вони мають усвідомити, що свій народ треба любити, віддавати йому серце і душу.

Як застерігав лікар Комаровський, після кору в Україну таки прийшла дифтерія. Днями у молодої хмельничанки підтвердили цей діагноз. Страшний і вбивчий у прямому й переносному значеннях. Адже смертність від хвороби сягає 50%, твердять лікарі. Та найстрашніше, що лікувати її в ХХІ столітті в Україні нічим.