Нині модно говорити про загальнолюдські цінності — у декого вони навіть мають пріоритет над інтересами держави. Але чи те, що звемо загальнолюдськими цінностями або ж мораллю, справді категорія універсальна і годиться для всіх життєвих ситуацій?

От візьмімо відому біблійну заповідь «Не кради». Наче все правильно. А згадаймо відомий роман Доленги-Мостовича «Знахар» чи однойменний кінофільм. У ньому є епізод, як хірург викрадає валізку з інструментами колеги, аби зробити операцію, що врятує життя людини. Чи вчинив він правопорушення? Так. Чи можна його виправдати у тій ситуації? Без­умовно!

Або іншу — «Не вбивай». І згадаємо ще один літературний твір, менш відомий, хоча напрочуд повчальний: оповідан­ня «Правила добра» дореволюційного російського письменника Леоніда Андрєєва. Нагадаю: йдеться про те, як чорт надумав робити добрі справи, і священник напучує його у цьому намірі. Найперше, що дає чортові, — біблійні заповіді. Той вирушає у мандри, аби ознайомитися з людським життям, і після повернення розповідає, як розбійники в його присутності вбили матір з дитиною. Священник лає чорта останніми словами, бо він мав сили, щоб розтерти негідників на порох. Чому не втрутився? А той не розуміє, за що його картають, адже сказано не вбивати. Ну як йому пояснити, що не завжди слід підставляти другу щоку для ляпасу? Інколи вбивати не лише можна, а й треба.

Письменник недарма обрав за головного героя чорта — істоту, не обізнану з реаліями людського життя, зокрема з тим, що кожне правило має свої винятки. Якщо повернутися до Біблії, то там у багатьох настановах вжито слово «ближній». Саме його стосується багато тверджень, які зазвичай переносимо на кожну людину. Але хто такий той «ближній» і чим він відрізняється від дальнього, кожна людина має вирішувати для себе сама (якщо не втрутиться пропаганда).

Так само як і кожен притомний українець мусить усвідомити, хто для нього не є отим «ближнім». Скажімо, у горе­звісного українофоба, загарбника України, червоного командира Михайла Муравйова був броньовик із написом «Смерть українцям». Він хто — ближній? Чи варто було йому торочити про загальнолюдські цінності?

Або, може, Петлюрі слід було йому зателефонувати, попросити не стріляти, домовлятися про перемир’я, дотримуватися його, попри те, чим тієї миті займається супротивник, і цим засвідчити свою прихильність до отих цінностей та очікувати того самого від співрозмовника? Або обрати якусь поважну людину, скажімо, білогвардійського генерала-алкоголіка Май-Маєвського, що видав наказ заборонити навчання у школах українською мовою на окупованій денікінцями території України, і відрядити його до Москви обстоювати українські інтереси?

Чи, скажімо, таке дратівливе питання, як свобода слова — теж начебто одна з основоположних загальнолюдських цінностей. Начебто — бо межа між свободою висловлювань і проголошенням неприйнятних речей доволі розмита. І цим користуються пропагандисти «руского міра» в Україні, яких у нас, на жаль, не бракує — тільки-но зачепи їх за відверто ворожу, антиукраїнську пропаганду, одразу починається оглушливий вереск про утиски свободи слова.

Взагалі свобода слова, якщо трактувати її надто широко, — річ вельми небезпечна. Недарма існує поняття «вікно Овертона» — це концепція наявності меж допустимого спектру думок у публічних висловлюваннях з точки зору суспільної моралі.

Зверніть увагу на слова «меж допустимого». Тобто свобода свободою, а є певні червоні лінії, які переходити не можна ні під якими гаслами і з жодних міркувань. Бо свобода, яка загрожує іншим, — це вже не свобода, а розгнузданість, яку треба припинити, поки не сталося лихо. У нас через надмірну свободу воно вже сталося — у Криму та на Донбасі.

Наостанок пропоную читачам провести невеличкий тест на прихильність до загальнолюдських цінностей серед своїх знайомих, що кричать про це найбільше (такі є майже у кожного з нас). Запропонуйте їм дати відповідь на просте запитання: що, якби забрати з вулиць усіх бомжів та пияків і запроторити до таборів трудового перевиховання, на кшталт тих, що діяли у Китаї в роки культурної революції? Запевняю — більшість буде лише «за», хоча це кричуще порушення свобод людини. Адже мораль насправді поняття відносне…