Я твердо переконалася в тому, що найбільш політично активними жителями Страсбурга є місцеві таксисти. Саме вони безпомилково знають, коли засідання Європарламенту пройде не в Брюсселі, а в столиці Ельзасу. І вже з восьмої ранку в понеділок сесійного тижня у зазвичай тихому, майже пустельному кварталі, який утворюють заплутані комплекси будівель ЄП та Ради Європи, вишиковується довга змія свіжовимитих, лискучих таксі. Чорняві і білозубі водії (серед таксистів більшість — араби), опустивши вікна машин, терпляче чекають на клієнтів. І їх з наближенням святого для французів часу обідньої перерви буде чимало. Адже ані самі євродепутати, ані їхні помічники та радники не бачать нічого принизливого в тому, щоб скористатися послугами звичайного таксі. Ще на час сесій ЄП та Парламентської асамблеї РЄ тут курсує спеціальний автобус, який розвозить євродепутатів до готелів та в центр міста.

Деякі євродепутати приїжджають на сесії на власних авто. Якщо протягом сесійних днів пройтися довколишніми вулицями, то за номерними знаками припаркованих автівок можна легко зрозуміти, парламентарії яких країн прагнуть зекономити державні кошти. Чимало авто із сусідніх Німеччини, Бельгії, Швейцарії, а також зі Словаччини, Румунії і Болгарії. Не зайве буде зауважити, що клас цих машин хоча й вищий за  середній, але далеко не VIP-люкс. Вища ланка євродепутатів, котрі обіймають керівні посади в ЄП, мають привілей користуватися чорними мерседесами з гаража Європарламенту, проте це лише протягом робочого дня.

Заради об’єктивності додам, що, наприклад, високопоставлені чиновники Ради Європи мають слабкість до напівспортивних  швидкісних авто (і вони можуть собі це дозволити, адже їхні зарплати дорівнюють п’ятизначним цифрам). Проте працівники євроструктур ніколи не паркують цих машин нахабно, біля центрального входу до Палацу Європи чи на зеленій галявинці перед ним. Їх можна помітити лише тоді, коли вони швидко зникають у пащах підземних гаражів. До речі, протягом дня мені особисто не раз доводилося бачити Уповноваженого з прав людини РЄ Томаса Хамарберга, який кудись поспішав у справах не в чорному пафосному авто, і не в супроводі охорони, а пішки, стискаючи в руках папку з документами.

А в обідню перерву євродепутати надають перевагу скромним буфетам ЄП. Протягом останньої сесії, яка припала на перший по-справжньому теплий весняний тиждень, в обід парламентарії окупували дерев’яні лавочки вздовж скромної набережної річки Іль. Вони перекушували салатами у пластикових контейнерах і щось жваво між собою обговорювали.

Будьте певні, представники Європарламенту — люди небідні і можуть дозволити собі дуже багато. Проте більшість з них не на словах, а щиро дотримуються твердого принципу: відстоювати інтереси своїх виборців, а не примножувати і підкреслено демонструвати власне благополуччя. І мені чомусь віриться, що парламентарій, який вискочив покурити на вулицю (бо курити в приміщенні Європарламенту заборонено скрізь і всім без винятку), прихопивши  паперовий келишок кави, більше переймається нагальними законодавчими проблемами, ніж той, який загородився від них тонованим склом тюнінгового авто з «правильним» номерним знаком.