Сутички, розбірки, балаклави — такими були кулуари сесійних засідань Рівненської обласної ради від початку її каденції. Усе через бажання отримати дозволи на видобуток бурштину. Спочатку депутати були міцним горішком: відмовляли всім. Допоки, пояснювали офіційно, Верховна Рада законодавчо не врегулює проблему. Коли ж побачили, що нічого не змінюється, почали діяти, як та сорока з дитячої казки: «Тому дам, тому не дам». Давали дозволи нібито тим фірмам, які попередньо уклали інвестиційні угоди із громадами, на території яких  видобуватимуть бурштин (хоч їхнім реноме, ніде правди діти, особливо не цікавилися)

Чергова злива обернулася для моєї та сусідніх квартир із горішніх поверхів черговим іспитом на стійкість. Дива не сталося. Як і раніше, іспиту наш старенький дах не витримав. У квартирі затекла стеля, пошкоджено гіпсокартонні перекриття, вода крапала з різних кутків. Ситуація не нова. Перші краплі після зливи виявила в оселі років зо три тому, в сусідів почало текти раніше. Вони тоді писали в ЖЕК, вимагали ремонту покрівлі. Вирішила приєднатися до листування, розпочавши його саме три роки тому. Змінювалося законодавство у сфері регулювання житлово-комунального господарства, рішення, ухвалені міськрадою, змінювалася й тональність нашого з ЖЕКом епістолярію

Майже чверть віку я в українському бізнесі… Проте як і в перші роки незалежності, так і сьогодні часом почуваюся прохідником у заваленій шахті. Всі пазли нібито складаються в привабливу і перспективну картину: попереду багатющі пласти для розробки, які дадуть користь і власній справі, і країні. За плечима — освіта, чималий досвід, фаховий колектив співробітників. У моєму розпорядженні різноманітні кріплення: закони, постанови, нормативні документи, як гарантія безпеки (чи лише міраж гарантії?) від держави. Та в реаліях сьогодення трапляється або кріплення з тріщинами та іржею, або провладний телефонний дзвінок чи вказівка згори перемагають букву закону, і останній опиняється горілиць…

Говерла, попри величну репутацію найвищої вершини України, вже давно стала об’єктом паломництва не лише для альпіністів й екстремалів, а й політиків, громадських діячів, журналістів і простих обивателів. З легкої руки екс-президента Ющенка, який свого часу не раз підкоряв цю карпатську гору в оточенні родини та політичних соратників, Говерла, стала модним трендом серед українців. Великою мірою популярності цього туристського маршруту сприяє й те, що сходження на Говерлу порівняно з багатьма іншими вершинами не надскладне. А якщо прочитаєте відгуки у соцмережах і рекламу туристичних агентств, які серед своїх послуг пропонують тур на Говерлу, котрий, як там пишуть, не потребує ні підготовки, ні спеціального спорядження, то складеться враження, що на вас чекає захоплива прогулянка мальовничими схилами, протягом якої ви насолодитеся краєвидами, подихаєте цілющим карпатським повітрям, а у фіналі попікнікуєте на самій Говерлі, звідки зробите купу бомбезних селфі усьому Фейсбуку на заздрість. Остаточно в цьому вас переконає те, що туристичні фірми зазначають: цей маршрут підходить дітям із шестирічного віку. А люб’язна дівчина з турагентства у Ворохті, в якої моя родина записувалася на сходження на Говерлу, запевнила: «Ви підете по найлегшому маршруту — синьому! Та по ньому й трирічні діти підіймаються!»  

Величезний сірий борт катера різко вдарив моторний човен, швидко підім’явши його і п’ятьох людей, у яких майже не залишилося шансів уціліти. Якимось дивом, зазнавши важких поранень, вижив тільки 49-річний Олександр Федорович. А четверо його земляків Юрій Бойко (45 років), Дмитро Дараган (37), Сергій Єрохін (25) та Євген Дудник (23) загинули. Ця трагедія сталася у липні 2013 року в Азовському морі, коли російський прикордонний катер «Мустанг» після тривалого переслідування потопив баркас із жителями українських приморських сіл Безіменне та Самсонове на Донеччині, яких підозрювали в незаконному вилові риби. Усі, хто тоді бачив відео погоні й убивства українців, зауважували, що потворні маневри переслідувачів дуже нагадували дії піратів. Та й виправдовувалися сусіди звично цинічно: мовляв, «човен наліг на борт прикордонного катера і перекинувся». 

Виступаючи перед юридичною громадськістю, автор цих рядків звертає її увагу, які нещасні правники порівняно з математиками, фізиками, хіміками тощо. У математиці, фізиці, хімії та інших науках можна використовувати символи. Усі знають наприклад знаки: корінь кубічний, ділення, множення, більше, менше тощо. Юриспруденція символів не використовує. Вона оперує словами. В англійській мові слово «формулювання» пишеться як wording — себто «слово» (word) + інґове закінчення. Українською wording можна перекласти як «словування», хоч такого слова в нашій мові немає. Юристи мусять так майстерно володіти мовою, щоб не поступатися філологам і журналістам. 

Те, що цього літа відбувається на ринку нерухомості, принаймні дивує. Загалом серпень вважають неактивним місяцем, проте цього літа це не так. Ціни на будівельні матеріали та роботи збільшилися ще в липні на 20%, у серпні, за моїми спостереженнями, — ще на 10%. Зрозуміло, що така лихоманка, наче хвилі під час землетрусу, які доходять з епіцентру до всіх усюд, проте меншої сили, поширилася і на первинний ринок житла. 

І знову про сміття, нашу вихованість і совість. Їду на роботу. Маршрутка під’їжджає до однієї із зупинок. Хтось виходить, хтось заходить, а мені впадає в око чоловік років 40, який, перебуваючи на прибраній зупинці, — сміття не видно — щойно викинув недопалок за півметра від урни. Хоч сам він стоїть просто біля неї і, напевно, допиває каву, адже за секунду паперовий стаканчик летить у ту саму урну. Тут маршрутка рушає, й через якихось 100 метрів жіночка років 60 ходить і нанизує на нехитрий інструмент двірника — палиця із загостреним залізним наконечником — розкидане сміття, яке нахаби не донесли до урн, а їх довкола вдосталь. 

Мій далекий родич Василь Амельченко на 10 років старший за незалежну Україну. Бачила його разів зо два, та часто про нього розповідала знайомим: дивак, який може і в пеклі творити рай. Тільки такі й збудують державу. Не олігархи, не закордон, не ті, що скиглять і звинувачують у своїх бідах усіх, а такі ось рідкісні диваки. Тому й пишу про нього, думаючи про основи державності й тих, хто на цій землі її сіль

Елементарний здоровий глузд підказує, що навіть найсправедливіше рішення суду спричинить нарікання і претензії однієї зі сторін судового процесу. Але головна функція судочинства в тому, щоб його вердикти задовольняли суспільство загалом. Однак саме з цим в Україні великі проблеми, бо довіра до вітчизняної Феміди з її посипаними доларами і євро кабінетами та трилітровими банками законсервованих зелених банкнот уже давно вкрай низька