Говерла, попри величну репутацію найвищої вершини України, вже давно стала об’єктом паломництва не лише для альпіністів й екстремалів, а й політиків, громадських діячів, журналістів і простих обивателів. З легкої руки екс-президента Ющенка, який свого часу не раз підкоряв цю карпатську гору в оточенні родини та політичних соратників, Говерла, стала модним трендом серед українців. Великою мірою популярності цього туристського маршруту сприяє й те, що сходження на Говерлу порівняно з багатьма іншими вершинами не надскладне. А якщо прочитаєте відгуки у соцмережах і рекламу туристичних агентств, які серед своїх послуг пропонують тур на Говерлу, котрий, як там пишуть, не потребує ні підготовки, ні спеціального спорядження, то складеться враження, що на вас чекає захоплива прогулянка мальовничими схилами, протягом якої ви насолодитеся краєвидами, подихаєте цілющим карпатським повітрям, а у фіналі попікнікуєте на самій Говерлі, звідки зробите купу бомбезних селфі усьому Фейсбуку на заздрість. Остаточно в цьому вас переконає те, що туристичні фірми зазначають: цей маршрут підходить дітям із шестирічного віку. А люб’язна дівчина з турагентства у Ворохті, в якої моя родина записувалася на сходження на Говерлу, запевнила: «Ви підете по найлегшому маршруту — синьому! Та по ньому й трирічні діти підіймаються!» 

Щоправда, наша легковажна розслабленість трохи похитнулася, коли біля пропускного пункту Карпатського національного природного парку ми поспілкувалися з лісником Василем. Він сказав: «Щороку, піднімаючись на Говерлу, вмирають 5—6 людей. Серце відмовляє. А вже з поламаними ногами ледь не щодня рятувальники знімають».

Забігаючи наперед, скажу: на Говерлу ми піднялися й успішно спустилися. Бо нас не накрив туман і дощ, як це, за розповідя­ми провідника Михайла, дуже часто буває в Карпатах. Ніхто з нашої групи не зламав ногу (щоправда, одна жінка, яка була змушена нести на руках свою п’ятирічну доньку, ногу таки підвернула, але, на щастя, вже  майже наприкінці спуску, тому докульгала до автобуса). Ні в кого не сталося серцевого нападу чи інсульту (хоч у групі були й літні, і люди із зайвою вагою). Але ні люб’язні туроператори, ні ваші провідники відверто не розкажуть, що насправді вам потрібно для того, щоб безпечно для свого здоров’я  і життя піднятися на найвищу гору України, бо їхня мета — заробити гроші, жодної юридичної відповідальності в разі біди вони за вас не несуть.

Запам’ятайте головне: легкого шляху на Говерлу не існує. Усі маршрути складні. Просто деякі з них довші. Якщо почнете сходження від спортивної бази «Заросляк» поблизу Ворохти, до Говерли вам доведеться здолати висоту всього 800 метрів. Проте найлегший маршрут має протяжність 4 кілометри, який залежно від вашої фізичної форми триватиме 2—4 години. Що вище вгору, то шлях ставатиме  складнішим. Трапляються доволі круті ділянки, каміння під ногами хистке. Підніматися більшість маршруту доведеться відкритою місцевістю, тож ні від сонця, ні від дощу заховатися ніде. Тому обов’язково беріть із собою дощовик, а в разі спеки —– головний убір і сонцезахисний крем, бо сонце і вітер, який завжди гуляє в горах, гарантує сонячні опіки.

Коли здолаєте, як вам здавалося, найважчий кам’янистий схил і доберетеся на вершину, не поспішайте радіти: це ще не Говерла, а Мала Говерла. Її в народі ще називають гора Йо-Мойо. Бо коли ти виснажений доповзаєш до її верхівки і бачиш, що до Говерли ще підніматися і підніматися, із твоїх вуст мимохіть виривається приблизно такий вигук. А коли ти вже зневірений у власних силах, проклинаючи свою легковажність, чіпляючись за рідкі кущі чорниці, ледь не на чотирьох доповзаєш до Говерли, то на радість від скорення найвищої вершини вже не залишається сил. Мляво жуєш бутерброд і випиваєш залишки води, зазначаючи, що сама вершина має доволі непривабливий вигляд, і з останніх сил фотографуєшся на тлі Карпат. Гаразд, від цього вигляду там і справді захоплює дух. Проте у твоїй голові вперто снує лише одна думка: чи витримають твої ноги, які тремтять від утоми й напруги, довгий спуск.

Коли ми зрештою сповзли донизу, провідник Михайло сказав: «Вважайте, що піднявшись на Говерлу, ви пройшли повну диспансеризацію, включно з УЗД. Усі функції вашого організму в нормі». Проте раджу відкинути жарти і пам’ятати: якщо ваша фізична підготовка дорівнює щоденним поїздкам у метро на роботу, тиск скаче і ви курите, то підйом на Говерлу ліпше відкласти. І ще одне. Малих дітей і домашніх улюбленців (у нашій групі була дама, яка вирушила на Говерлу з цуценям французького бульдога) залиште вдома.