Мене вже впродовж багатьох років дивує поведінка українських компаній-забудовників: вони постійно вмивалися сльозами, мовляв, які ми бідні та нещасні, зводимо житло для людей, а вони не задоволені. Звісно, що цінами. Ти ба, для них вони зависокі, а ми викручуємося, страждаємо, все робимо для того, щоб звести будинок, до речі, і здебільшого невчасно й дуже неякісно.

«Контрабанда» — не наше слово. Але воно міцно приросло до нас. Закарпатці, яким за або під 50, добре пам’ятають сигаретні вояжі до сусідніх Словаччини, Угорщини. Вони відбувалися в такій регулярній послідовності, що вже здавалися напівузаконеним способом заробляння грошей. В умовах копійчаних зарплат у 1990-ті це був чи не єдиний спосіб виживання тисяч.

Нагадаємо: міністр закордонних справ України Павло Клімкін свого часу запропонував запровадити в Україні паралельно латинську і кириличну абетки. Таку ідею йому підкинув у розмові польський історик і журналіст Земовіт Щерек.

Ніщо так не зближує сусідів, як ремонт у під’їзді, організований за зібрані громадою кошти. Цю істину я по-справжньому зрозуміла лише тоді, коли одного тихого липневого вечора мешканці нашого під’їзду зібралися у дворі на жартівливу церемонію його відкриття — із шампанським і черешнями, щоб перерізати червону стрічку на свіжопофарбованих дверях із новими латунними ручками.

У нашому дворі є колонка, що тримає мене в напрузі ось уже кілька років. Періодично я знімаю з неї кришку і з острахом зазираю вниз, перевіряю стан старої водопровідної чавунної труби і молюся, щоб прослужила ще бодай кілька років. Страшно навіть подумати, у скільки може обійтися її заміна. Мабуть, у кілька тисяч доларів. А де їх узяти? Ось і турбуюся щоразу, коли заглядаю в горловину колодязя. Востаннє це робив на початку літа.

«Тарас Бульба» вклав на лікарняні ліжка», «На рок-фестивалі в Дубні потруїлися люди», «Масове отруєння шаурмою», — стрічка новин, здається, не встигає приплюсовувати повідомлення на одну й ту саму тему.
Справді, відомий рок-фестиваль «Тарас Бульба», що звично проходить у липні у давньому Дубні, цього разу був із гірким присмаком несвіжої шаурми. Принаймні вже 14 людей, які купили її в одного підприємця, заявили про симптоми гострої кишкової інфекції.

Мабуть, усі батьки намагаються виховувати ще змалечку в дітей повагу, виваженість й толерантність до інших. А якщо це літні люди або той, хто має обмежені можливості, то їх буває ще й шкода і природно виникає бажання допомогти. Так само, як і тим, хто потрапив у складні життєві обставини.

За підсумками соціологічного дослідження, в Україні, крім державних нагород, чимало громадських, відомчих і регіональних відзнак, які вручають за визначні заслуги перед… державою. Отож держава зацікавлена у виробленні ідеології, підтримці та удосконаленні нагородної справи, координації цих процесів, щоб отримати від втілення таких ініціатив якнайбільший пізнавальний, заохочувальний, виховний та соціально-економічний ефект.

Міський громадський електротранспорт — це та частина нашого життя, де всі соціально рівні, одне слово, пасажири. Якщо у тролейбусі сидіння дрижить, не слід цим перейматися, бо ви тут тимчасовий, та й трусить ним лише тоді, коли під підлогою калатає якась залізяка, що її хтось не прикріпив. Хто? Такі, як ми. Ліпше зосередитися на виховній функції громадського транспорту.