Іноземний військовий, який приїжджає в Україну з мирної країни, потрапляє не просто в іншу армію. Людина, яка опиняється в незнайомій системі, іншій військовій культурі та середовищі, де небезпека не закінчується після виходу з позиції.

За десятки, а інколи й понад сотню кілометрів у тилу ворога дронарі батальйону безпілотних систем Black Sky 3 бригади оперативного призначення НГУ «Спартан» шукають ворожі цілі й завдають ударів. 

Довгих дев’ять років Марія нині з позивним «Барвінок» прожила в окупованому Донецьку. І окупацію рідного міста вона побачила ще дитиною — 2014­го.

Глава держави привітав військовослужбовців зі святом, відзначив державними нагородами, вручив вище військове звання, бойовий прапор і стрічки почесних найменувань.

Ця ініціатива стала одним з головних механізмів забезпечення критичних потреб України в озброєнні та оборонному обладнанні американського виробництва. 

Двійко котів, які блукали посеред віддаленого від сіл безлюдного поля, видали замасковану позицію російських окупантів пілотові «мавіка» з позивним «Фрегат». 

Професійний військовослужбовець снайпер бригади «Спартан» 2 корпусу НГУ «Хартія» Антон Реуцький з позивним «Тоні» родом з міста Куп’янськ Харківської області. 

Вертолітники нищили російські колони в перші години великої війни. А нині збивають ворожі «шахеди», евакуюють поранених захисників України, підтримують піхоту і сідають там, де не може сісти ніхто.

Бригада підтримки — це не лише загородження та фортифікації. Це ще й всіляке сприяння бойовим підрозділам безпосередньо на полі бою. 

Свою третю річницю цей дивізіон NASAMS зустрічає на бойових позиціях — серед маскувальних сіток, під монотонне гудіння генераторів і обертання радарних антен. За три буремні роки бійці підрозділу пройшли шлях від експрес­навчання в Норвегії до одного з найефективніших підрозділів ППО України.